Інвентаризація за ініціативою податківців: коли та як її проводять
Наразі ДФСУ об’єднує Податкову, митницю, а також здійснює контроль за нарахуванням і сплатою єдиного внеску. Проте під час адміністрування ЄСВ навряд чи знадобиться інформація про результати інвентаризації. Митники можуть ініціювати проведення інвентаризації, але тільки щодо матеріальних цінностей, які перебували чи перебувають під митним контролем (п. 8 ч. 1 ст. 347 Митного кодексу України). Тож лише в податківців є право вимагати проведення інвентаризації в повному обсязі. Коли це право виникає та які при цьому наслідки чекають на суб’єктів господарювання — зараз і з’ясуймо
Коли податківці можуть вимагати проведення інвентаризації
Право вимагати проведення інвентаризації надано контролерам із ДФСУ на підставі пп. 20.1.9 ПКУ. Звучить воно доволі лаконічно та містить лише одну умову:
«…вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації».
Тож податківці можуть ініціювати проведення інвентаризації тільки під час проведення перевірок.
У такій лаконічності норми є і позитивні, і негативні сторони. З одного боку — це чітка норма, котра не містить додаткових передумов, а з іншого — податківці можуть нею скористатися навіть без обґрунтування доцільності такого заходу. Лишається тільки визначитися, про які перевірки йдеться, бо сам пп. 20.1.9 ПКУ цей момент не тлумачить.
У п. 75.1 ПКУ зазначено, що контролери мають право здійснювати камеральні, документальні (планові чи позапланові, виїзні або невиїзні) і фактичні перевірки. Формально виходить так, що, навіть проводячи камеральну перевірку, податківці вправі вимагати проведення інвентаризації, але навряд чи вони скористаються цим правом, бо камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. А документи, що складаються під час інвентаризації, до «когорти» податкових декларацій аж ніяк не належать. Та й Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, затверджені наказом Міндоходів від 14.06.2013 р. № 165, не містять такого «прийому», як інвентаризація на вимогу контролюючого органу.
Стосовно ж документальних і фактичних перевірок перешкод у контролерів не буде.
Як виглядає вимога на проведення інвентаризації
Якоїсь окремої процедурної норми для такої вимоги немає. Проте, упевнені, що вона повинна бути письмовою. І насамперед у цьому зацікавлені самі податківці (як доказ існування вимоги). Найімовірніше, вимогу буде оформлено у вигляді листа на адресу платника податку. І тут є момент на користь платників, бо скласти листа — це одна справа, але ж його ще й потрібно вручити. У цій ситуації можна виграти час, бо якщо посадові особи відмовляться отримувати лист, податківцям доведеться надсилати його поштою.
На практиці трапляється, що податківці надають вимогу про проведення перевірки з формулюванням «провести інвентаризацію негайно». Це ще один негативний бік надмірної лаконічності пп. 20.1.9 ПКУ. Норма не містить жодного слова щодо строків, протягом яких платник податку повинен виконати вимоги податківців. Натомість абз. 6 п. 7 р. І Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 р.№ 879 (далі — Положення № 879), говорить, що інвентаризація на вимогу контролюючого органу має розпочатися «…у термін, зазначений у належним чином оформленому документі <…>, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа».
Ситуації бувають різні. Для того щоб розпочати інвентаризацію на виробничих підприємствах, потрібно зупинити процес виробництва. І зробити це негайно — означає зіпсувати сировину чи обладнання. Подібну ситуацію розглядав Рівненський окружний адміністративний суд (постанова від 14.10.2011 р. у справі № 2а/1770/4067/2011). Керівництво підприємства не відмовляло в проведенні інвентаризації, але пояснило податківцям, що зробити це негайно неможливо через псування сировини. Натомість у письмовій формі запропонувало контролерам здійснити інвентаризацію наприкінці робочого дня. У відповідь податківці винесли рішення про застосування адмінарешту майна. Суд став на бік платника податків, розуміючи, що негайна інвентаризація неможлива через об’єктивні обставини.
Однак є й протилежні прецеденти. Наприклад, Вінницький окружний адміністративний суд (постанова від 15.08.2013 р. у справі № 802/2268/13-а) підтримав податківців навіть за обставин, коли провести інвентаризацію було неможливо (через вилучення слідчим первинних документів). Суд поставив у провину підприємству невжиття заходів для виконання вимог податкового органу щодо проведення інвентаризації основних фондів і товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, на думку суду, підприємством не надано доказів повідомлення податкового органу про неможливість проведення інвентаризації. А обґрунтування щодо неможливості через вилучення первинних бухгалтерських документів не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.
Із цього можемо дійти висновку: варто в письмовій формі повідомляти контролюючий орган, що підприємство не відмовляється від проведення інвентаризації та виконає вимогу в певний день і час. Такий хід забезпечить доказову базу в можливих судових спорах.
Якщо відмовитися виконувати вимогу
Штрафів за це не передбачено, але якщо не виконати вимогу, податківці можуть застосувати адміністративний арешт майна суб’єкта господарювання. Адміністративний арешт може бути повним або умовним (п. 94.5 ПКУ). А який із них обрати — лишається на розсуд податківців. Це підтвердив і ВАСУ в листі від 02.02.2011 р. № 149/11/13-11.
Умовний арешт майна полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу від податківців на здійснення платником податків будь-якої операції з власним майном. А в разі повного арешту платнику податків повністю забороняється розпоряджатися чи користуватися своїм майном. Фактично це може майже зупинити господарську діяльність платника податків.
Тож якщо підприємство відмовиться проводити інвентаризацію, керівник місцевої Податкової приймає рішення про застосування арешту майна. Його вручать (надішлють) як керівнику підприємства, що перевіряється, так і суб’єктам, котрі користуються майном цього підприємства (наприклад, орендарям). Тільки арештувати кошти на банківському рахунку податківці не зможуть самостійно, бо це компетенція виключно суду (пп. 94.6.2 ПКУ).
Далі обґрунтованість (законність) рішення про застосування арешту на майно повинна бути підтверджена судом (п. 94.10 ПКУ). Для цього контролерам дається 96 годин від моменту прийняття рішення (форма рішення містить реквізит щодо часу його прийняття). За цей час податківці повинні звернутися до суду, а суд, розглянувши матеріали, — підтвердити чи спростувати наявність підстав для застосування адміністративного арешту.
До речі, суд, розглядаючи звернення податківців про підтвердження законності адмінарешту, не може змінити один вид арешту на інший — скажімо, повний адмінарешт на умовний (лист ВАСУ від 02.02.2011 р. № 149/11/13-11).
Особливості процесу інвентаризації
Процедура інвентаризації за ініціативою контролерів нічим не відрізняється від звичної. Єдиний спірний момент — присутність самих контролерів під час проведення інвентаризації.
Одразу скажемо, що брати участь, тобто бути в складі інвентаризаційної комісії, податківці не можуть. А от бути присутніми — цілком можливо. Єдиний виняток містить п. 230.12 ПКУ, де представник контролюючого органу на акцизному складі може брати участь у проведенні інвентаризації сировини, спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів і марок акцизного податку.
Як свідчить абз. 4 п. 1 р. ІІ Положення № 879, посадові особи контролюючого органу можуть бути присутні в разі проведення інвентаризації. Тобто норма виглядає як право, а не обов’язок суб’єкта господарювання дозволити податківцям бути присутніми під час інвентаризації.
З іншого боку, інвентаризація проходитиме під час перевірки підприємства. А отже, суб’єкт господарювання зобов’язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (окрім житла громадян), що використовуються для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування (пп. 16.1.13 ПКУ).
Редакція газети
«Інтерактивна бухгалтерія»