ЗАСТАВА ЗА КРЕДИТ ЩЕ БІЛЬШ ЖИВУЧА
ЗАСТАВА ЗА КРЕДИТ ЩЕ БІЛЬШ ЖИВУЧА
(Коментар до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань” від 02.10.12 р. № 5405-УІ, далі — коментований акт)
Одразу скажемо, що коментований акт значно посилить позицію банків та інших фінустанов у потенційному протистоянні з позичальниками, якщо ті вдадуться до такого кардинального кроку, як визнання кредитного договору недійсним. І ось завдяки чому.
Юристам відомо, що коли договір визнано недійсним, застосовують правові наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (далі — ПКУ).Так звана двостороння реституція: кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане стосується користування майном, виконаної роботи, наданої послуги, — відшкодувати вартість
того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Звісно, до кредитних договорів1 ці наслідки також пускають у хід. Однак відтепер для повернення коштів за недійсним договором кредитодавці можуть застосувати важку артилерію у вигляді арешту
майна (ст. 1057 ЦКУ). Річ у тім, що коли зобов’язання позичальника за кредитним договором було забезпечено заставою майна (позичальника або поручителя), то в разі визнання такого договору недійсним суд за заявою кредитодавця накладе на таке майно арешт. Він може тривати 30 календарних днів із дати набрання законної сили рішенням суду про визнання
кредитного договору недійсним.
Якщо протягом цього строку позичальник поверне суму коштів, визначену судом, арешт підлягає зняттю, а коли ні, то кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.
Також може потрапити під арешт майно. яке було в заставі, якщо договір застави, який забезпечував кредит, буде визнано недійсним. Його знімуть лише після повернення коштів за кредитним договором, а в разі визнання його недійсним — після повернення коштів у розмірі, визначеному судом. Про накладення та зняття арешту господарський суд прийматиме відповідну ухвалу (ч. З ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Отож завдяки цим змінам банки зможуть і надалі розраховувати на майно, що було в заставі (іпотеці) і яке забезпечувало виконання зобов’язання за кредитним договором, навіть якщо відповідний договір буде визнано недійсним.
Утім справжній сюрприз закладено в нову ч 9 ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.99 р. № 606-ХІУ
Важливо!
Постанова державного виконавця про арешт майна боржника поширюватиметься на всі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що він відкриє після винесення цієї постанови!
Тобто відтепер немає жодного сенсу відкривати інший рахунок у банку, адже кошти на ньому також опиняться під арештом держвиконавця. Напевно, такий крок повинен якісно поліпшити відсоток реального виконання судових рішень під час процедури виконавчого провадження.
І на десерт — кілька важливих змін, які відбулися в процедурі провадження справи про банкрутство. Ідеться про те, що схвалення плану санації боржника відтепер у компетенції зборів кредиторів, а не комітету кредиторів, як було раніше (ч. 5 ст. 16, ч. 2 ст. 17 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.92 р. № 2343-XII, далі — Закон про банкрутство).
Відповідно, збори кредиторів замінили комітет у процедурі розгляду та схвалення плану санації. Тому план санації вважають схваленим, якщо рішення підтримано більш як половиною голосів конкурсних кредиторів та за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, письмово погодили план санації (ч. 4 ст. 18 Закону про банкрутство). Коли один або всі кредитори, вимоги яких забезпечено заставою
майна боржника, не погоджують плану санації, інші кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:
майна боржника, не погоджують плану санації, інші кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:
— про виділення речей, наданих у заставу з майна боржника, їх продаж на аукціоні та задоволення вимог таких кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів;
— про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.
Іще одну важливу новину прописали в ч. 17 ст. 11 Закону про банкрутство, згідно з якою госпсуд не має права зупиняти провадження у справі про банкрутство.
Ось такий різнобарвний букет нововведень підібрано в коментованому акті, який набрав чинності 04.11.12 р.*
*Окрім п. 6 р. І цього Закону, який набирає чинності одночасно із Законом України “Про внесення змін до Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.11.11р. №4212-VI.