Ухвала Вищого адміністративного суду України "Про сплату податків на неналежний рахунок" від 20.12.2011 р. № К-37241/09

Грудень 2, 2014 0 By admin
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 20.12.2011 р. № К-37241/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Степашка О.І.,  Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 17.06.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2009 року по справі № 28/111А (22а-11048/08/911) за позовом Приватного підприємства «<…>» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «<…>» (далі позивач, підприємство) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова (далі відповідач, орган податкової служби) про скасування податкового повідомлення – рішення від 11.03.2008 року № 0009341501/4.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем було задекларовано податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 9445 грн. Податкову декларацію подано до органу податкової служби 30.01.2007 року, тобто в межах терміну, встановленого п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181) та у відповідності до п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону граничний термін погашення (сплати) зазначеного податкового зобов’язання встановлено до 20.02.2007 року включно. Зазначена сума податкового зобов’язання була сплачена до державного бюджету платіжним дорученням № 52 від 14.02.2007 року в повному обсязі. При цьому в рядку «призначення платежу» платіжного доручення зазначено: податок на прибуток за 2006 рік, термін сплати 20.02.2007 року. Фактична сплата коштів по вказаному платіжному дорученню відбулася 20.02.2007 року, що підтверджено штампом банку про проведення платежу та випискою по рахунку позивача від 20.02.2007 року.
Постановою Господарського суду Львівської області від 17.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2009 року по справі № 28/111А (22а-11048/08/911), позов задоволено повністю. Скасовано спірне податкове повідомлення рішення.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що у підприємства була відсутня несплата узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток, як обов’язкова умова для застосування штрафу. Кошти фактично сплачені позивачем до бюджету в межах граничного терміну, передбаченого п.п. 5.3.1  п.5.3 ст. 5 Закону №2181.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку скаржника судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права.
У поданих запереченнях на касаційну скаргу відповідача, підприємство просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що органом податкової служби було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства на предмет своєчасності сплати податку на прибуток до державного бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 11.05.2007 року.
Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі – Закон № 334/94), п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №2181, а саме: несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 8979 грн. за 2006 рік. Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 застосовано штрафні санкції за затримку на 39 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 8979 грн. та визначено суму штрафу в розмірі 20%, що становить 1795,80 грн.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення – рішення.
Судами встановлено, що в платіжному дорученні № 52 від 14.02.2007 року на суму 9445 грн. помилково зазначено рахунок для зарахування коштів, а саме: замість рахунку № 31114009700008 було зазначено рахунок № 31118009700004, хоча в платіжному дорученні було вірно зазначено рядок призначення платежу «податок на прибуток за 2006 рік, термін сплати 20.02.2007 року».
Підприємство листом від 20.03.2007 року звернулось до органу податкової служби про здійснення перекидки сплаченого податку на прибуток за 2006 рік, згідно якого відповідачем проведено перезарахування коштів на правильний рахунок по податку на прибуток, що підтверджується даними облікової картки позивача з податку на прибуток.
З огляду на вище викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави застосовувати до позивача штрафні санкції згідно спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідальність у вигляді штрафу, передбачена п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), може бути застосована до платника податків за умови несплати протягом законодавчо визначених граничних строків суми узгодженого податкового зобовязання.
Виходячи із приписів п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, судами правильно встановлено, що останнім днем сплати позивачем податку на прибуток за  2006 рік, податкове зобовязання за яким самостійно узгоджено позивачем, є 20.02.2007 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»(далі Закон № 1251) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).
Суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що фактична сплата позивачем з податку на прибуток за  2006 рік 9445 грн. відбулася 20.02.2007 року, тобто у межах встановленого граничного строку сплати, шляхом її перерахування до бюджету платіжним дорученням № 52 від 14.02.2007 року, а не 30.03.2007 року на дату перерахування коштів з рахунку на рахунок на чому наполягає орган податкової служби.
Аналіз положень п. 19, п. 26 ч. 1 ст. 2, ст. 78 Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Львівської області від 17.06.2008 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2009 року по справі № 28/111А (22а-11048/08/911)  підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 210 – 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова відхилити.
Постанову Господарського суду Львівської області від 17.06.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2009 року по справі № 28/111А (22а-11048/08/911) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом пяти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.