Ухвала Вищого адміністративного суду України "Про сплату податків на неналежний рахунок" від 12.04.2012 р. № К-26675/09
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 12.04.2012 р. № К-26675/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.Судді: Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 у справі № 12/98 Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом Центральної спілки споживчих товариств України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва третя особа: Головне управління Державного казначейства у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2007 у задоволенні позову відмовлено.
Висновок суду вмотивований тим, що позивачем порушені граничні строки сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2004 року, передбачені підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), через технічну помилку щодо розрахункового рахунку, на який була здійснена оплата.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009 вказану постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.02.2007 № 0000361501/0, від 04.05.2007 № 0000361501/1, від 26.06.2007 № 0000361501/2, від 07.09.2007 № 0000361501/3.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд виходив з того, що, кошти в оплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2004 року, які були сплачені позивачем із зазначення помилкового номеру рахунку, надійшли на рахунки Держказначейства, що свідчить про своєчасну сплату позивачем податкових зобов’язань та відсутність порушень строків, визначених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ.
У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, вважаючи, що апеляційним судом порушені норми підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 та підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що платіжним дорученням № 281 від 28.04.2004 позивач сплатив самостійно узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за березень 2004 року в сумі 365983,00 грн. Однак, у вказаному платіжному дорученні було допущено помилку щодо номеру розрахункового рахунку, на який здійснюється оплата, тому вказані кошти були зараховані на рахунок для сплати державного мита.
13.05.2004 на підставі листа позивача відповідач перерахував сплачені кошти на відповідний рахунок.
Вважаючи датою сплати 13.05.2004, відповідач згідно податкового повідомлення – рішення від 26.02.2007 № 0000361501/0 застосував до позивача штраф відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у сумі 36598,30 грн. Вказане рішення оскаржувалось у адміністративному порядку, за наслідками якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.05.2007 № 0000361501/1, від 26.06.2007 № 0000361501/2, від 07.09.2007 № 0000361501/3 аналогічного змісту.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Перерахування коштів на інший розрахунковий рахунок свідчить про порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов`язання. Однак, враховуючи встановлений пунктом 8 ст. 2 КАС України принцип пропорційності вчиненого правопорушення наслідкам, які вони спричинили, слід дійти висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки позивач здійснив сплату суми податкових зобов`язань і грошові кошти надійшли до Державного бюджету України.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2009- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.