Ухвала Вищого адміністративного суду України "Про сплату податків на неналежний рахунок" від 08.08.2013 р. № К/9991/38036/12

Грудень 2, 2014 0 By admin
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 08.08.2013 р. № К/9991/38036/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. – головуючий, судді Рибченко А.О., Усенко Є.А., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (правонаступника державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька, далі – ДПІ) на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 у справі № 2а/0570/21718/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма “<…>” (далі – Товариство) до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2011 № 0000251501.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2011 у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що у граничний строк Товариство не сплатило на належний бюджетний рахунок самостійно визначену суму екологічного податку, у зв’язку з чим позивача цілком правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату податку.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано протиправним та скасовано з тих мотивів, що факт своєчасного надходження відповідної суми податку до місцевого бюджету Пролетарського району м. Донецька виключає можливість визнання позивача таким, що не виконав обов’язок зі сплати податку.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду зі спору.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Товариством екологічного податку за 2 квартал 2011 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 12.09.2011 № 882/15-3/31616011 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2011 №  0000251501, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 26 373,83 грн. за сплату грошового зобов’язання з екологічного податку в розмірі 263 738,34 грн. із затримкою на 18 календарних днів.
Судами було також з’ясовано, що за платіжним дорученням від 19.08.2011 № 247 Товариством було помилково сплачено відповідну суму податку на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Пролетарського району № 33115329700011 за кодом бюджетної класифікації 19050200 «Інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища», оскільки з 01.01.2011 сплата екологічного податку мала здійснюватись на рахунок місцевого бюджету Пролетарського району № 33114364700011, призначеного для сплати екологічного податку.
У листі від 29.08.2011 № 862 Товариство просило начальника ДПІ перерахувати зазначену суму екологічного податку з рахунку № 33115329700011 на рахунок № 33114364700011, що було зроблено податковим органом у законодавчо встановлений строк.
На підставі цього відповідачем визначено момент сплати позивачем екологічного податку в оспорюваній сумі датою фактичного надходження відповідної суми на бюджетний рахунок № 33114364700011, що і слугувало підставою для застосування до Товариства штрафу за несвоєчасну сплату податку.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з правилами сплати екологічного податку, наведеними у пункті 250.5 статті 250 названого Кодексу платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.
У даному випадку, як вбачається з установлених судами обставин справи, невірне зазначення платником номера рахунку місцевого бюджету Пролетарського району не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк.
Оскільки у цьому конкретному випадку помилкове перерахування Товариством екологічного податку на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов’язку платника зі сплати податку, то підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відсутні.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Товариства, у зв’язку з чим процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду  не вбачається
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 у справі № 2а/0570/21718/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.