Ухвала Вищого адміністративного суду України "Про визнання недійсною та скасування податкової вимоги" від 29.09.2014 р. у справі № 812/6796/13-а

Грудень 28, 2014 0 By admin

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 29.09.2014 р. К/800/52867/13

Про визнання недійсною та скасування податкової вимоги

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого – Цвіркуна Ю. І. (суддя-доповідач), Маринчак Н. Є., Пилипчук Н. Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі № 812/6796/13-а за позовом Приватного підприємства “Айленд” до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги, встановив:

Приватне підприємство “Айленд” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 01.07.2013 року № 76-19, якою повідомлено Приватне підприємство “Айленд” про існування станом на 29.06.2013 року податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 362970,57 грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Клопотання про розгляд справи за участю представників сторін не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті відповідно до вимог статті 222 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП “Айленд” подано до ДПІ у м. Сєвєродонецьку податкові декларації з плати за землю на 2012 та 2013 роки, у яких самостійно визначено розмір орендної плати за землі державної або комунальної власності.

Через несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов’язань за ПП “Айленд” станом на 29.06.2013 року утворився податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 362970,57 грн., у тому числі: основний платіж – 351914,84 грн., пеня – 11055,73 грн.

01.07.2013 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку сформовано податкову вимогу № 76-19, якою повідомлено ПП “Айленд”, що станом на 29.06.2013 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями становить 362970,57 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства у зв’язку із його реорганізацією шляхом виділення та визначення обсягів правонаступництва ПП “Фірма “Айлент” в частині податкових зобов’язань та податкового боргу згідно розподільчого балансу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання у встановлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

В силу п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (ч. 2 ст. 109 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.06.2013 року ПП “Айленд” реорганізовано шляхом виділення з його складу ПП “Фірма “Айлент”.

Згідно із розподільчим балансом від 25.06.2013 року передаються правонаступнику – ПП “Фірма “Айлент”, а саме: код рядка 120 – дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість – 41100,8 грн.; код рядка 550 – поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом – 411000,8 грн.

До розподільчого балансу складено акт приймання-передавання кредиторської та дебіторської заборгованості від 26.06.2013 року, відповідно до якого ПП “Айленд” передає, а ПП “Фірма “Айлент” приймає кредиторську заборгованість, зокрема, ПП “Айленд” перед місцевим бюджетом.

Дійшовши висновку про безпідставне надіслання податкової вимоги 01.07.2013 року позивачу, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою вимоги п. 98.3 ст. 98 Податкового кодексу України, відповідно до якого реорганізація платника податків шляхом виділення з його складу іншого платника податків або внесення частини майна платника податків до статутного фонду іншого платника податків без ліквідації платника податків, який реорганізується, не тягне за собою розподілу грошових зобов’язань чи податкового боргу між таким платником податків та особами, утвореними у процесі його реорганізації, чи встановлення їх солідарної відповідальності за порушення податкового законодавства, крім випадків, коли за висновками органу державної податкової служби така реорганізація може призвести до неналежного погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платником податків, який реорганізується. Рішення про застосування солідарної або розподільної відповідальності за порушення податкового законодавства може бути прийняте органом державної податкової служби у разі, коли майно платника податків, що реорганізується, перебуває у податковій заставі на момент прийняття рішення про таку реорганізацію.

За таких обставин, посилання на наявність розподільчого балансу в результаті реорганізації платника податків, який має податковий борг, шляхом виділення, є безпідставним.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при вирішенні даної справи судами попередніх інстанцій не з’ясовано правомірність формування та направлення відповідачем податкової вимоги ПП “Айленд” з урахуванням зазначених обставин.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини встановлено не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов’язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі № 812/6796/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.