У які строки виплачувати аванс і зарплату працівникам

Лютий 1, 2017 0 By admin

Нарахування та виплата зарплати, начебто, і звична справа для бухгалтера, однак потребує неабиякої уважності. Адже помилка в розрахунках та порушення строків виплати загрожують відповідальністю не лише бухгалтеру, а й керівнику підприємства чи установи, та порушують права працівників. Тож спробуймо розібратися зі строками виплати авансу та зарплати працівникам, які висуває трудове законодавство

Строки та періодичність виплати зарплати працівникам закріплені в ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Цими нормами передбачено, що виплата зарплати повинна здійснюватися:

1) у робочі дні за графіком роботи підприємства;

2) не рідше ніж двічі на місяць, а проміжок часу між цими двома виплатами не має перевищувати 16 календарних днів;

3) не пізніше 7-ми днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Визначаючи в колдоговорі (іншому нормативному акті роботодавця, погодженому з профспілкою) конкретні дати для виплати зарплати, роботодавцям необхідно дотримуватись одночасно всіх наведених вище умов.

З огляду на це можна сформулювати конкретні  числа місяця, у які потрібно вкластися під час виплати зарплати за першу половину місяця (аванс) і за звітний місяць:

1. Зарплата за місяць має виплачуватися не пізніше 7-го числа місяця, а отже, повинна провадитися в період із 1-го по 7-е число.

2. Якщо зарплата за місяць виплачується із 1-го по 7-е число місяця, тоді, аби дотриматися проміжку не більш ніж 16 к.дн. між виплатами, аванс має виплачуватися із 16-го по 22-е число. Аналогічні дати наводило й Мінсоцполітики в листі від 09.12.2010 р. № 912/13/155-10.

Тому й виходить, що підприємство може визначити в колдоговорі такі дати виплати зарплати й авансу, відповідно:

  • 1-е та 16-е (17-е) числа;
  • 2-е та 17-е (18-е) числа;
  • 3-е та 18-е (19-е) числа;
  • 4-е та 19-е (20-е) числа;
  • 5-е та 20-е (21-е) числа;
  • 6-е та 21-е (22-е) числа;
  • 7-е та 22-е числа.

Чому на 23-е число не можна виплачувати аванс? А все через те, що виплата має бути проведена не пізніше 7-го дня, який слідує за першою половиною місяця, а після 15-го числа 7-й день припадає якраз на 22-е число.

Конкретні строки виплати авансу та зарплати необхідно прописати в колдоговорі чи іншому нормативному акті роботодавця, приміром, у Положенні про оплату праці, що погоджені з виборним органом первинної профспілки чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а за відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом).

Тобто роботодавець має встановити в названих документах саме конкретні дати виплати авансу та зарплати, приміром, 7-е та 22-е число місяця, а не проміжки часу з 1-го по 7-е число та з 16-го по 22-е число місяця.

Однак якщо день виплати збігається із вихідним, святковим або неробочим днем, тоді зарплата виплачується напередодні (ч. 2 ст. 115 КЗпП, ч. 2 ст. 24 Закону про оплату праці). Зважаючи на те що це законодавча вимога, прописувати її в нормах колдоговору чи положення про оплату праці не потрібно, як і не варто щомісяця в таких документах коригувати дати виплати зарплати з поправкою на вихідні дні.

Як це працює на практиці, розгляньмо на типових ситуаціях.

Ситуація 1

На підприємстві встановлено, що зарплата й аванс виплачуються, відповідно, 5-го та 20-го числа місяця. Однак у серпні 2016 року 20-е число — субота.

Тоді аванс має виплачуватися напередодні — 19 серпня (п’ятниця).

Ситуація 2

На підприємстві встановлено, що зарплата й аванс виплачуються, відповідно, 2-го та 17-го числа місяця. Однак 2 січня 2017 року — вихідний у зв’язку з тим, що 1 січня, святковий день, переноситься на наступний день.

В такому разі виплата зарплати проводиться 30 грудня 2016 року — останній робочий день напередодні тривалих вихідних днів.

Однак бувають і більш нетипові ситуації, де корективи вносить специфіка діяльності підприємства (установи).

Чи можуть бюджетні установи виплачувати зарплату не пізніше останнього робочого дня місяця?

Така ситуація поширена серед бюджетних установ і цілком вписується в строки, визначені трудовим законодавством.

Потреба провести виплату зарплати не пізніше останнього числа місяця обумовлена необхідністю уникнути в місячній звітності бюджетних установ кредиторської заборгованості з оплати праці.

Тож доволі часто бюджетні установи проводять виплату авансу 15-го (16-го) числа, а зарплату — в останній робочий день місяця (31-ше, 30-те, 29-те або 28-е).

Зважаючи на те що перша половина місяця закінчується 15-го числа, бухгалтер може нарахувати, а отже, і виплатити зарплату за першу половину відпрацьованого місяця. Не буде порушенням і ситуація, коли 15-е число припаде на вихідний, бо тоді аванс виплатять напередодні — 14-го числа. Адже законодавство вимагає зміщувати в такому разі дати виплати авансу, а 14-е число буде останнім робочим днем у першій половині місяця, за яку й виплачується аванс.

Водночас виплата авансу 15-го числа, а зарплати за місяць, як правило, 30-го або 31-го числа, не порушує дозволеного проміжку між ними в 16 к.дн. А щодо вимоги про виплату зарплати не пізніше 7-ми днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, то виплата її раніше такого проміжку часу не буде порушенням.

Чи можна виплачувати зарплату раз на місяць?

Таке  питання виникає, приміром, у підприємств (установ), розміщених у сільській місцевості, яким для виплати зарплати необхідно поїхати до банку, розміщеного в райцентрі.

За вимогами ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплати праці, підприємство має забезпечити виплату зарплати працівникам не рідше ніж двічі на місяць. Тобто роботодавець не може відійти від цих норм і встановити  більш тривалий проміжок між виплатами. Адже згідно із ч. 2 ст. 12 Закону про оплату праці, норми й гарантії в оплаті праці, передбачені КЗпП, є мінімальними державними гарантіями.

Мінпраці в листі від 09.12.2010 р. № 912/13/155-10 указувало: виплата зарплати раз на місяць є порушенням законодавства про оплату праці.

А за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці маємо штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП (зокрема, за порушення строків виплати більш ніж на місяць). Крім того, це можна кваліфікувати також як порушення строків виплати зарплати, за яке на посадових осіб роботодавця можуть накладати штрафи згідно зі ст. 41 КпАП.

Звісно, про порушення своїх гарантій в оплаті праці передусім має заявити працівник, що й може виявитися причиною перевірки Держпраці. Тому роботодавці часто вимагають від працівників заяв, у яких вони погоджуються на виплату зарплати раз на місяць. Однак такі заяви жодним чином не скасовують законодавчого обов’язку з роботодавця щодо виплати зарплати не менш ніж двічі на місяць.

Тому виплачувати зарплату можна хоч щодекадно, хоч щотижнево, але раз на місяць — ні.

Середня зарплата за час відрядження, виконання обов’язків військової служби

Для таких виплат не передбачено особливих строків їх виплати. Зважаючи на те що середній заробіток мобілізованому належить до фонду додаткової зарплати, а оплата часу відряджень — до основної зарплати, тоді їх виплата проводиться в установлені для виплати зарплати строки (пп.пп. 2.1.6, 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держстату від 13.01.2004 р. № 5).

Відпускні

Зарплата за час відпустки має виплачуватися не пізніше ніж за 3 дні до її початку (ч. 4 ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР). Як пояснює Мінпраці в листі від 26.06.2009 р. № 155/13/116-09, мовиться саме пpо календарні дні.

Як приклад: якщо перший день відпустки — 15-е числo, тo останнім днeм виплати зарплати зa час відпустки є 11-е числo, якщo перший день відпустки — понеділoк, тo останнім днем виплати зарплати є четвер напередодні. Тобто між датою виплати відпускних і датою початку відпустки має бути не менш ніж 3 календарні дні.

Якщо несвоєчасно виплатити відпускні, то працівник може ініціювати перенесення на інший період щорічної відпустки (п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону про відпустки).

Водночас Мінсоцполітики в листі від 05.01.2012 р. № 7/13/133-12 зауважило: параграф 2 ст. 7 Конвенції № 132 «Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)», ратифікованої Законом України від 29.05.2001 р. № 2481-III, передбачає, що суми відпускних виплачують зацікавленій особі до початку відпустки, якщо інше не прописано в угоді, укладеній між цією особою та роботодавцем.

З огляду на це Мінсоцполітики робить такий висновок: за необхідності надання щорічної відпустки (або її частини) у стислі строки (у зв’язку із сімейними обставинами, станом здоров’я тощо) у заяві працівник може висловити своє бажання про отримання оплати за дні відпустки в строки, визначені між працівником і роботодавцем. Ураховувати норму згаданої вище Конвенції зобов’язує ст. 81 КЗпП, згідно з котрою, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, у яких бере участь Україна, установлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору чи міжнародної угоди.

Виплата зарплати при звільненні

У разі звільнення всі суми, що належать працівнику, виплачують у день звільнення. Якщо працівник у цей день не трудився, то зазначені суми виплачують не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У випадку коли маємо спір про розмір сум, належних працівникові при звільненні, тоді роботодавець повинен у вказані строки виплатити частину суми, що не оспорюється.

Відповідний порядок виплат у разі звільнення визначає ст. 116 КЗпП.

Микола КИРИЛЬЧУК,

бухгалтер-експерт