Сплата екологічного податку за тимчасове зберігання побутових відходів

Лютий 18, 2013 0 By admin
Сплата екологічного податку за тимчасове зберігання побутових відходів

Чи необхідно сплачувати екологічний податок за тимчасове зберігання побутових відходів в урнах і контейнерах?

Звернемося до нормативних документів з даного питання.
У відповідності зі ст. 240 ПКУ платниками екологічного податку, зокрема, є суб’єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
Згідно з визначенням пп. 14.1.223 ПКУ під розміщенням відходів розуміється зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
У науково-практичному коментарі (за редакцією Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова) до статтею 240 ПКУ зазначено:

«Зокрема, об’єктом оподаткування за пп. 240.1.3 ст. 240 ПКУ є діяльність щодо розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини. Причому визначення розміщення відходів, наведене у пп. 14.1.223 ст. 14 ПКУ, об’єднує як розміщення, так і тимчасове зберігання. Буквальне тлумачення положень пп. 14.1.223 ст. 14 і пп. 240.1.3 ст. 240 ПКУ дозволяє стверджувати, що об’єктом оподаткування є як зберігання, так і розміщення.
Щодо оподаткування екологічним податком діяльності щодо розміщення відходів сумнівів не викликає, оскільки це дозволяє акумулювати кошти на запобігання та зменшення шкоди навколишньому середовищу.
У разі обкладання екологічним податком діяльності щодо тимчасового зберігання відходів (до їх передачі суб’єктам, які будуть здійснювати утилізацію чи розміщення) складається наступна ситуація. Особа, яка утворила відходи, повинна, з одного боку, сплатити екологічний податок. З іншого боку, необхідно укласти договір на вивезення та розміщення цих відходів зі спеціалізованим підприємством. Останнє є суб’єктом, який здійснює розміщення відходів, а отже сплачує екологічний податок за розміщення таких відходів. Укладаючи договір на вивезення та розміщення відходів з суб’єктом, який утворює відходи, спеціалізоване підприємство встановить ціну, яка буде не менше суми екологічного податку за розміщення відходів. Таким чином, сума екологічного податку, через договір про надання послуг з розміщення відходів буде фактично перенесена на особу, яка утворює відходи. Особа, яка утворює відходи, сплативши суб’єкту, розміщуючій відходи, вартість його послуг (відшкодувавши йому розмір екологічного податку), повинна буде додатково сплатити екологічний податок за зберігання відходів.
На наш погляд, складно пояснити, якими міркуваннями законодавець керувався, встановлюючи обов’язок суб’єкта, який утворює відходи, двічі сплачувати екологічний податок за одну і ту ж діяльність. Вищевикладене свідчить про необхідність тлумачення наведених вище положень які передбачають обов’язок щодо сплати екологічного податку тільки з розміщення відходів, а не за їх тимчасове зберігання до їх вивезення чи утилізації ».



Однак ДПАУ випустила в світ кілька листів про стягування екологічного податку, зокрема, листи т 06.05.2011 р. № 12789/7/15-0817 та> від 01.07.2011 р. № 17870/7/15-0817, в яких виклала думка про те, що всі суб’єкти господарювання, у яких утворилися і тимчасово зберігаються на власній території відходи до їх передачі на утилізацію чи розміщення спеціалізованому підприємству, зобов’язані нараховувати та сплачувати екологічний податок.
Подібні твердження про сплату екологічного податку були приведені ДПАУ і в «Єдиній базі податкових знань».
Позиція ДПАУ та податкових служб на місцях щодо виникнення об’єкта оподаткування екологічним податком по побутовим відходам залишалася незмінною, що було згодом викладене в листах від 26.08.2011 р. № 23116/7/15-21

17 та від 07.09.2011 р. № 24090/7 / 15-2117.

Висновки податківців були незмінні – екологічний податок зобов’язані сплачувати всі, у кого утворюються відходи, і не тільки виробничі, а й побутові.
Таким чином, якщо дотримуватися позиції ДПАУ, побутові відходи потраплять під оподаткування двічі: у самого підприємства, у якого утворилися відходи, а також у спеціалізованого підприємства, яке займається розміщенням, утилізацією та захороненням цих відходів.
Фактично для підприємства це буде податок на утворення відходів, а не на їх розміщення, а адже ПКУ передбачено податок саме на розміщення відходів, що не одне і те ж, що їх освіта.
На противагу думку ДПАУ мають місце роз’яснення компетентних органів з питань охорони навколишнього середовища, а саме, лист Мінприроди від 04.08.11 р. № 14364/07/10-11, в якому проведено аналіз термінології «розміщення відходів» з точки зору Закону України « Про відходи »та розглянуто питання про спеціально відведених місцях чи об’єктах для розміщення відходів. У листі зроблені наступні висновки: основне призначення спеціально відведених місць чи об’єктів – видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження. Місця тимчасового зберігання, а саме контейнери (контейнерні майданчики) для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів.
Таким чином, Мінприроди вважає, що тимчасове зберігання відходів не є розміщенням, а місця тимчасового зберігання побутових відходів не відносяться до спеціально відведених місць чи об’єктів, а звідси сам собою напрошується висновок – об’єкт оподаткування відсутній.
З даного питання, який так і продовжує залишатися злободенним, Мінприроди випустив ще один лист від 05.09.2011 р. № 16687/07/10-11, де ще раз підкреслив, що тимчасове зберігання відходів у контейнерах або урнах не є їх розміщенням. Такої ж думки дотримується і Мінжитлокомунгосп у своєму листі від 04.08.2011 р. № 7/12-8463, в якому також просить терміново направити територіальним органам Державної податкової адміністрації роз’яснення щодо нарахування екологічного податку.
На нашу думку, як і на думку інших незалежних фахівців у сфері оподаткування і права, висловлених у спеціалізованих періодичних виданнях, платниками екологічного податку за розміщення відходів (в т. ч. і побутових) повинні виступати виключно ті суб’єкти, діяльність яких спеціально направлена ​​на розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, на які отримано дозволи.
Ольга Буркун
Аудитор АФ «Курсор-Аудит»