Що для цілей визначення бази ПДВ вважати собівартістю власної продукції
Згідно з п. 188.1 ПКУ, база оподаткування операцій із постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їхньої собівартості.
Під час розрахунку собівартості самостійно виготовленої продукції визнаються такі витрати:
1. Прямі витрати — списання в Дт 23 рахунка при виготовленні продукції.
2. Загальновиробничі витрати, які відносяться в Дт 91 рахунка, а потім підлягають розподілу в Дт 23 рахунка пропорційно виготовленій продукції.
3. Загальновиробничі витрати, які відносяться в Дт 91 рахунка і в Дт 901 рахунка в періоді витрат.
Як саме потрібно визначати собівартість для визначення бази обкладення ПДВ самостійно виготовленої продукції?
ВІДПОВІДЬ: Розуміємо ваше запитання, адже, на жаль, нижня межа для визначення бази обкладення ПДВ для самостійно виготовлених товарів (послуг) виписана неоднозначно. У п. 188.1ПКУ дослівно сказано: «база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості».
Що ж розуміти під собівартістю? Раніше визначення собівартості (щоправда, для цілей р. ІІІ «Податок на прибуток») містилося в пп. 14.1.228 ПКУ, наразі його виключили. А якщо ПКУ не надано визначення терміну, використовують визначення з інших нормативних документів (за п. 5.3 ПКУ, «інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами», а для цілей податку на прибуток (для р. ІІІ) використовують терміни, що не визначені ПКУ, із Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-XIV та П(С)БО і МСФЗ — пп. 14.1.84 ПКУ).
На законодавчому рівні дано визначення лише «собівартість виготовлення одного примірника передплатного видання» (ст. 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. № 540/97-ВР). Тож шукатимемо визначення в інших нормативних документах. Вважаємо, можна взяти тлумачення із П(С)БО 16 «Витрати».
Нагадаємо, П(С)БО 16 дає визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) і виробничої собівартості. У таблиці відобразимо, які витрати до них потрапляють:
Таблиця
Виробнича собівартість та собівартість реалізації
Виробнича собівартість товарів (послуг) заП(С)БО 16 |
Собівартість реалізації товарів (послуг) за П(С)БО 16 |
• прямі матеріальні витрати; • прямі витрати на оплату праці; • інші прямі витрати; • змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати |
• виробнича собівартість (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати);• нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;
• наднормативні виробничі витрати |
Такі витрати акумулюють на рахунку 23 (у т.ч. ті, що потрапляють із рахунка 91 як змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати) |
Такі витрати списують на рахунок 90 (ізрахунків 23, 26 та 91 у частині нерозподілених постійних загальновиробничих витрат) |
Інших наповнень, які б потрапляли у значення собівартості, згаданий стандарт не містить. Розуміємо, що найбажанішим варіантом було б врахування лише прямих витрат, однак як термін «собівартість» вони не згадуються. У П(С)БО 16 ідеться про виробничу собівартість та собівартість реалізації.
Ми схиляємося до думки, що в п. 188.1 ПКУ під собівартістю розуміють саме виробничу собівартість, а не реалізаційну.
Тобто, на наш погляд, при визначенні бази самостійно виготовлених товарів (послуг) доречно виходити з бази, не нижче виробничої собівартості, яка складається із прямих витрат (прямо потрапляють на рахунок 23) та змінних загальновиробничих і постійних розподілених загальновиробничих витрат (тобто тих, що після розподілу з рахунка 91 потрапляють на рахунок23), надалі така собівартість продукції відображається проводкою Дт 26 Кт 23. А ось нерозподілені постійні загальновиробничі витрати (ті, що з рахунка 91 списують на раху- нок 90) при обчисленні бази до уваги можна не брати.
На жаль, який підхід податківців до цього питання — наразі невідомо. Рекомендуємо звернутися за індивідуальною податковою консультацією, скориставшись ст.ст. 52 та 53 ПКУ.
Галина МОРОЗОВСЬКА,
провідний бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»