Що для цілей визначення бази ПДВ вважати собівартістю власної продукції

Згідно з п. 188.1 ПКУ, база оподаткування операцій із постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їхньої собівартості.
Під час розрахунку собівартості самостійно виготовленої продукції визнаються такі витрати:
1. Прямі витрати — списання в Дт 23 рахунка при виготовленні продукції.
2. Загальновиробничі витрати, які відносяться в Дт 91 рахунка, а потім підлягають розподілу в Дт 23 рахунка пропорційно виготовленій продукції.
3. Загальновиробничі витрати, які відносяться в Дт 91 рахунка і в Дт 901 рахунка в періоді витрат.
Як саме потрібно визначати собівартість для визначення бази обкладення ПДВ самостійно виготовленої продукції?

ВІДПОВІДЬ: Розуміємо ваше запитання, адже, на жаль, нижня межа для визначення бази обкладення ПДВ для самостійно виготовлених товарів (послуг) виписана неоднозначно. У п. 188.1ПКУ дослівно сказано: «база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості».

Що ж розуміти під собівартістю? Раніше визначення собівартості (щоправда, для цілей р. ІІІ «Податок на прибуток») містилося в пп. 14.1.228 ПКУ, наразі його виключили. А якщо ПКУ не надано визначення терміну, використовують визначення з інших нормативних документів (за п. 5.3 ПКУ, «інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами», а для цілей податку на прибуток (для р. ІІІ) використовують терміни, що не визначені ПКУ, із Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. № 996-XIV та П(С)БО і МСФЗ — пп. 14.1.84 ПКУ).

На законодавчому рівні дано визначення лише «собівартість виготовлення одного примірника передплатного видання» (ст. 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. № 540/97-ВР). Тож шукатимемо визначення в інших нормативних документах. Вважаємо, можна взяти тлумачення із П(С)БО 16 «Витрати».

Нагадаємо, П(С)БО 16 дає визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) і виробничої собівартості. У таблиці відобразимо, які витрати до них потрапляють:

Таблиця

Виробнича собівартість та собівартість реалізації

Виробнича собівартість товарів (послуг) заП(С)БО 16	Собівартість реалізації товарів (послуг) за П(С)БО 16
• прямі матеріальні витрати; • прямі витрати на оплату праці; • інші прямі витрати; • змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати	• виробнича собівартість (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати);• нерозподілені постійні загальновиробничі витрати; • наднормативні виробничі витрати
Такі витрати акумулюють на рахунку 23 (у т.ч. ті, що потрапляють із рахунка 91 як змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати)	Такі витрати списують на рахунок 90 (ізрахунків 23, 26 та 91 у частині нерозподілених постійних загальновиробничих витрат)

Інших наповнень, які б потрапляли у значення собівартості, згаданий стандарт не містить. Розуміємо, що найбажанішим варіантом було б врахування лише прямих витрат, однак як термін «собівартість» вони не згадуються. У П(С)БО 16 ідеться про виробничу собівартість та собівартість реалізації.

Ми схиляємося до думки, що в п. 188.1 ПКУ під собівартістю розуміють саме виробничу собівартість, а не реалізаційну.

Тобто, на наш погляд, при визначенні бази самостійно виготовлених товарів (послуг) доречно виходити з бази, не нижче виробничої собівартості, яка складається із прямих витрат (прямо потрапляють на рахунок 23) та змінних загальновиробничих і постійних розподілених загальновиробничих витрат (тобто тих, що після розподілу з рахунка 91 потрапляють на рахунок23), надалі така собівартість продукції відображається проводкою Дт 26 Кт 23. А ось нерозподілені постійні загальновиробничі витрати (ті, що з рахунка 91 списують на раху- нок 90) при обчисленні бази до уваги можна не брати.

На жаль, який підхід податківців до цього питання — наразі невідомо. Рекомендуємо звернутися за індивідуальною податковою консультацією, скориставшись ст.ст. 52 та 53 ПКУ.