Щодо перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів (Постанова від 28.10.2013 р. у справі № 2а-4547/10/2670)
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 28.10.2013 р. № 2а-4547/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді Дегтярьової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
про стягнення суми санкцій, –
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області, правонаступником якої є Державна інспекція України з контролю за цінами, (далі – позивач, Державна інспекція), до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (далі – відповідач, ТОВ «ЕКО») про стягнення суми штрафу в розмірі 1 400, 00 грн., необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 1 745, 77 грн. та штрафу в сумі 3 491, 54 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-4547/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2010 року та 12 січня 2012 року розгляд даної справи зупинявся до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-6485/10/2670 за позовом ТОВ «ЕКО» до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій за порушення державної дисципліни цін № 22 від 02.06.2009 р., справі № 2а-6487/10/2670 за позовом ТОВ «ЕКО» до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 134 від 02.06.2009 р., та до прийняття Вищим адміністративним судом України судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ «ЕКО» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року у справі № 2а-6485/10/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року провадження у справі було поновлено, справу призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач має заборгованість зі сплати економічних санкцій у розмірі 5 237, 31 грн. (в т.ч. штраф в сумі 3 491, 54 грн.) і фінансових санкцій в розмірі 1 400, 00 грн. за порушення державної дисципліни цін в частині завищення граничних рівнів торгівельних надбавок при формуванні та застосуванні ТОВ «ЕКО» роздрібних цін на продукти харчування та заниження ним розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на деякі види алкогольної продукції, за умови запровадження режиму державного регулювання. Сума вказаної заборгованості виникла внаслідок невиконання ТОВ «ЕКО» рішень Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області від 02.06.2009 р. № 22 і № 134 в добровільному порядку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2013 року позивача Державну інспекцію з контролю за цінами в Рівненській області було замінено на правонаступника – Державну інспекцію України з контролю за цінами.
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 236/2012, Державна інспекція України з контролю за цінами (Держцінінспекція України) для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
У судових засіданнях у даній справі представник позивача не з’явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судового засідання, попередньо подавши до канцелярії суду письмове клопотання б/ні б/д про розгляд справи без участі представника Державної інспекції.
Представник відповідача у судових засіданнях по даній справі не з’явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та про причини неявок суду не повідомив (в тому числі відомості про зміну місцезнаходження), клопотань чи заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення судових засідань не заявляв.
28 жовтня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. № 507-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 507-XII) державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі – Положення) (яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1 Положення Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
До завдань Державної інспекції з контролю за цінам відноситься організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів) (п. 3 Положення).
В силу п. 4 Положення Державна інспекція з контролю за цінам в межах своєї компетенції здійснює, зокрема, перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування; надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів; вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами; застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); здійснює інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.
Відповідно підпунктів 4, 5, 12 пункту 5 Положення Державна інспекція з контролю за цінам має право вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Частиною 1 ст. 14 Закону № 507-XII передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 (далі – Інструкція), підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема, застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання.
Згідно з п. 1.6 Інструкції необґрунтовано одержані суб’єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.
Зазначені в рішеннях суми перераховуються суб’єктами підприємницької діяльності – порушниками за належністю самостійно, а в разі неподання установам банків платіжних документів зазначені суми стягуються відповідно до вимог законодавства.
Вилученню в дохід бюджету підлягають суми, які одержані внаслідок порушень державної дисципліни цін, визначених на підставі матеріалів перевірок незалежно від фінансового стану порушника та його розрахунків з бюджетом (п. 1.7 Інструкції).
Пунктом 2.1 Інструкції встановлено, що необґрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється, зокрема при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) – як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства.
В силу п. 3.1 Інструкції Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Відповідно до п. 3.4, п. 3.5, п. 3.6 Інструкції рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій може прийматися Державною інспекцією з контролю за цінами, державними інспекціями з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі також на підставі матеріалів перевірок, здійснених іншими контрольними органами.
Рішення складається за формою згідно з додатком 1 у трьох примірниках, які підписуються начальником відповідної державної інспекції з контролю за цінами або його заступниками.
Рішення про вилучення сум економічних санкцій може не прийматися у тому випадку, якщо зазначені суми були внесені порушником самостійно.
Один примірник рішення, а також претензія направляються для виконання суб’єкту господарювання – порушнику. Одночасно керівництву суб’єкта господарювання – порушника направляються приписи (вимоги) щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення і застосування цін.
Другий примірник рішення залишається у справі органу державного контролю за цінами, який прийняв це рішення, для обліку та контролю за його виконанням.
Рішення вважається виконаним і знімається з контролю після одержання відповідної інформації про зарахування сум економічних санкцій за належністю.
У разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення.
Пунктом 4.1 Інструкції встановлено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.
У разі незгоди з прийнятим рішенням спір про визнання його недійсним вирішується Господарським судом.
Як вбачається з наявних матеріалів справи протягом періоду з 14.05.2009 р. по 29.05.2009 р. працівником Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області була проведена планова перевірка магазину ТОВ «ЕКО» з питань дотримання державної дисципліни цін на основні продукти харчування, за результатами якої складений Акт від 29.05.2009 р. № 278.
Згідно тексту Акта від 29.05.2009 р. № 278 за результатами проведеної перевірки працівником Державної інспекції виявлені наступні порушення: 1) за період з 02.06.2008 р. по 14.05.2009 р. супермаркет «ЕКО» ТОВ «ЕКО» внаслідок порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 та Розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 20.09.2006 р. № 424 (із змінами внесеними розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 27.12. 2007 р. № 628) та Розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації від 01.10.2008 р. № 424 в частині застосування граничного рівня торговельних надбавок, перевіряєме підприємство сформувало завищені реалізаційні ціни на 220 найменуваннях продовольчих товарів та в результаті реалізації цих товарів допустило порушення державної дисципліни цін і одержало необґрунтовану виручку в сумі 1 745, 77 грн., яка є повністю оплаченою споживачами; 2) виявлено порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 957 – горілка «Хлібний Дар» Класична 40 об. міцності, 0,5 л ємністю реалізовувалась супермаркетом за ціною 13, 58 грн./пляшка (зі знижкою 3% із застосуванням дисконтної картки), що є меншою від мінімальної – 14, 00 грн./пляшка; 3) встановлені випадки формування та застосування Товариством роздрібних цін на продукти харчування, щодо яких запроваджено державне регулювання, з порушенням вимог п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 р. № 373 «Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання» та Наказу Міністерства економіки України від 13.08.2008 р. № 341 «Про затвердження форми декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, та Інструкції про заповнення і застосування декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання», тобто без відповідної Декларації, наявність якої є обов’язковою.
На підставі цього Акта від 29.05.2009 р. № 278 Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області були винесені наступні рішення (далі – Рішення):
– рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 02.06.2009 р. № 134, згідно якого вирішено вилучити у ТОВ «ЕКО» в дохід державного бюджету суму необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 1 745, 77 грн. та 3 491, 54 грн. штрафу;
– рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення державної дисципліни цін від 02.06.2009 р. № 22, згідно якого вирішено вилучити у ТОВ «ЕКО» в дохід державного бюджету штраф у сумі 1 400, 00 грн.
Не погоджуючись із правомірністю винесення зазначених Рішень про застосування економічних та фінансових санкцій, ТОВ «ЕКО» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративними позовами про визнання нечинним і скасування рішень Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області від 02.06.2009 р. № 134 та від 02.06.2009 р. № 22.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2010 року адміністративні справи № 2а-6485/10/2670 за позовом ТОВ «ЕКО» до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 02.06.2009 р. № 22 та № 2а-6487/10/2670 за позовом ТОВ «ЕКО» до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування економічних санкцій від 02.06.2009 р. № 134 були об’єднані в одне провадження під № 2а-6485/10/2670.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2010 року у справі № 2а-6485/10/2670 за позовом ТОВ «ЕКО» до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання нечинними та скасування рішень про застосування санкцій від 02.06.2009 р. № 22 і від 02.06.2009 р. № 134, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, в задоволенні позову Товариства було відмовлено повністю (копії цих судових рішень наявні в матеріалах даної справи).
Надалі, 04 квітня 2013 року Вищим адміністративним судом України за результатами перегляду в порядку касаційного провадження адміністративної справи № 2а-6485/10/2670 за позовом ТОВ «ЕКО» до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання нечинними та скасування рішень про застосування санкцій від 02.06.2009 р. № 22 і від 02.06.2009 р. № 134, була винесена ухвала № К/9991/19035/11, якою залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а касаційну скаргу Товариства – без задоволення.
У відповідності до норм частин першої, третьої та п’ятої ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, – через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм процесуального права, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2010 року у справі № 2а-6485/10/2670 набрала законної сили. Зокрема, в тексті даної постанові суду першої інстанції від 07 липня 2010 року викладені висновки щодо правомірності винесення Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області спірних рішень від 02.06.2009 р. № 22 і № 134.
Інших доводів в обґрунтування своєї позиції відповідач не навів.
В силу приписів норми ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також, згідно положень ч. 2 ст. 255 цього ж Кодексу обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача (в т.ч. доказів щодо погашення заявлених до стягнення сум економічної та фінансової санкцій, необґрунтовано отриманої виручки), позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 – 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Державної інспекції України з контролю за цінами задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254) до Державного бюджету України суму в розмірі 6 637, 31 грн., в тому числі 1 400, 00 грн. штрафу, суму необґрунтованої отриманої виручки – 1 745, 77 грн. та 3 491, 54 грн. штрафу.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 – 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова