Ремонти та технічне обслуговування основних засобів: податковий та бухгалтерський облік
Кожне підприємство, що має на балансі основні засоби, стикається з необхідністю нести витрати по їх утриманню і підтримання в робочому стані. Ці витрати включають в себе і технічне обслуговування, і ремонт, і модернізацію. Для правильного відображення в обліку дуже важливо правильно кваліфікувати ті чи інші витрати. Спробуємо розібратися, які заходи відносяться до технічного обслуговування, а які до ремонту або модернізації.
Що таке технічне обслуговування
Технічне обслуговування – це операція чи захід, або комплекс операцій або заходів, спрямованих на підтримання справності або працездатності основного засобу. Проведення технічного обслуговування не призводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використання об’єкта, а направлено на можливість використання об’єкта за призначенням і отримання колишніх економічних вигод.
На практиці не завжди легко визначити, куди віднести ті чи інші витрати, пов’язані з підтриманням об’єкта в робочому стані: до ремонту або технічного обслуговування. Допомогти в цьому питанні може наявна на підприємстві технічна документація на основні засоби. Якщо це верстати або обладнання, в технічній документації зазвичай прописуються необхідні заходи, пов’язані з обслуговуванням. Перелік операцій з технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів міститься в «Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», затвердженого наказом Мінтрансу України від 30 березня 1998 р. № 102, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 р. під № 268/2708 (далі – Положення). Положення регламентує періодичність проведення різних видів технічного обслуговування: щоденного (ЕО), першого (ТО-1), другого (ТО-2), сезонного, а також приблизний перелік операцій, які відносяться до того чи іншого виду робіт. У листі Міністерства інфраструктури України від 03.02.2012г № 1075/25/10-12 «Щодо роз’яснення терміна« технічне обслуговування (ТО) автомобіля »наводиться роз’яснення про розмежування технічного обслуговування і ремонту автомобіля. Зокрема, у листі йдеться: «Виконані роботи відносяться або до технічного обслуговування, або до ремонту на підставі переліків і порядку виконання робіт, регламентованих розробником (виробником) дорожніх транспортних засобів та їх складових і (або) за записами, розробленим в інструкціях з експлуатації і (або) в сервісних книжках, а також у нормативних документах. Якщо експлуатаційна документація дорожніх транспортних засобів відсутнє, віднесення виконаних робіт здійснюється згідно з «Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту від 30.03.98 р. № 102, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 28.04.98 р. за № 268/2708 ».
Що стосується утримання будівель і споруд, то перелік послуг з обслуговування зазначений у “Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд», затвердженому наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 р № 150, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 р. № 150. Деякі роз’яснення містяться також у листах Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 26.01.2005г № 4/3-102 та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 р № 7/7-401
Бухгалтерський облік технічного обслуговування
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р № 318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000р. за № 27/4248, зі змінами та доповненнями, витрати на утримання та обслуговування основних засобів, належать:
• до складу собівартості готової продукції (рахунок 23 – за основними засобами, безпосередньо використовуваним у виробничому процесі);
• до складу загальновиробничих витрат (рахунок 91 – за основними
засобами загальновиробничого призначення);
• до складу адміністративних витрат (рахунок 92 – за основними засобами загальногосподарського призначення);
• до складу витрат на збут (рахунок 93 – за основними засобами, пов’язаним зі збутом продукції);
• до складу інших операційних витрат (рахунок 94 – по об’єктах соціально-культурного призначення).
Податковий облік технічного обслуговування
У податковому обліку витрати на технічне обслуговування, технічні огляди відносяться до витрат діяльності підприємства. Залежно від напрямку використання основних засобів, витрати враховуються у складі собівартості виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п.138.8 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі-ПКУ), або в складі загальновиробничих, адміністративних, витрат на збут, інших операційних витрат відповідно до п. п. «г» п. 138.8.5, п.п. «В» п. 138.10.2, п.п. «Д» п.138.10.3, п.п.138.10.4 статті 138 ПКУ.
Ремонт і поліпшення основних засобів
Ремонт – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення справності або працездатності об’єкта основних засобів. Ремонт може бути поточний і капітальний. Різниця між цими видами ремонтів полягає у масштабності та метою ліквідації тих чи інших несправностей. Для правильності відображення в обліку класифікація видів ремонту не має значення. Тому і зупинятися на ній ми не будемо. А ось відображення в бухгалтерському обліку поліпшення або модернізації основних засобів може відрізнятися від відображення витрат на ремонт.
Якщо модернізація, добудова, реконструкція об’єкта основних засобів призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, то має місце поліпшення об’єкта. Ці витрати мають бути капіталізовані.
Податковий облік ремонтів та поліпшень
Для цілей податкового обліку не має значення масштабність проведених ремонтних робіт. Не важливо, приведуть ці заходи до підвищення у майбутньому економічних вигод від використання об’єкта поліпшень чи ні. Податковий облік ремонтних витрат регулюється п.п. 146.11, 146.12 статті 146 ПКУ. Відповідно до п.п. 146.11 ПКУ, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на вартість об’єкта основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення. Надалі витрати на проведення ремонту, реконструкції, інших видів поліпшень основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової (залишкової) вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, підлягають амортизації.
Відповідно до п.п. 146.12 ПКУ, сума витрат, пов’язана з ремонтом та поліпшенням об’єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію, або створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені. Для віднесення на витрати в податковому обліку повинні дотримуватися: 10-відсотковий критерій вартості ремонту; основні засоби, по яких відбулися ремонт або поліпшення, повинні використовуватися в господарській діяльності підприємства.
Для правильного розрахунку 10-відсоткового ремонтного ліміту необхідно пам’ятати, що в балансову вартість основних засобів, від якої розраховується допустимий ремонтний ліміт, не включається вартість земельних ділянок, інших необоротних активів (групи 10-16), невиробничих основних засобів, виведених з експлуатації основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА). Витрати на ремонт МНМА в повній сумі включається в податкові витрати підприємства. Хоча це і необо]
]>