Рекомендации по применению конвенций об избежании двойного налогообложения (письмо от 27.12.2012 г. № 12744/0/71-12/12-1017)
Державним податковим службам в
Окружній ДПС – Центральному офісу з обслуговування ВПП
Державна податкова служба України надсилає для використання в роботі Рекомендації щодо застосування положень конвенцій про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна (капіталу).
Ці рекомендації розроблено з метою роз’яснення загальних принципів застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, укладених Україною. При цьому, у кожному конкретному випадку у першу чергу треба керуватися положеннями відповідної двосторонньої конвенції.
Інформація щодо переліку країн, у відносинах з якими Україна застосовує міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, щороку (на початку року) доводиться ДПС України до відома та виконання податковим службам та розміщується на веб-сайті ДПС України.
Право на використання переваг відповідного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування надається відповідно до положень статті 103 Податкового кодексу України.
Доведіть зазначене до підпорядкованих державних податкових інспекцій.
Додаток: на 45 арк.
Заступник Голови
А. П. Ігнатов
щодо застосування положень конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна (капіталу)
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Положеннями п. 2 статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України” встановлено, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до п. 3.2 статті 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
У загальному підсумку станом на 25.12.2012 є чинними міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з 64 країнами. Крім того, відповідно до статті 7 Закону України “Про правонаступництво України” Україна застосовує 4 договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набрання чинності новими договорами.
Інформація щодо переліку країн, у відносинах з якими Україна застосовує міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, щороку (на початку року) доводиться ДПС України до відома та виконання податковим службам та розміщується на веб-сайті ДПС України.
Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений статтею 103 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
Ці рекомендації розроблено з метою роз’яснення загальних принципів застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, укладених Україною. При цьому, у кожному конкретному випадку у першу чергу треба керуватися положеннями відповідної двосторонньої конвенції.
У цій статті визначено, що Конвенція про уникнення подвійного оподаткування (далі – Конвенція) застосовується до резидентів України та до резидентів іншої Договірної Держави, з якою укладена відповідна двостороння Конвенція; а також до осіб, які є резидентами обох Договірних Держав.
Відповідно до положень статті 4 (Резиденція) Конвенції вираз “резидент однієї Договірної Держави” означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.
У випадку, коли особа вважається резидентом обох Договірних Держав, статтею 4 встановлено відповідні правила, за якими визначається резидентський статус такої особи.
Певні положення Конвенції застосовуються до осіб, які можуть не бути резидентами жодної Договірної Держави. Наприклад, положення пункту 1 статті 24 (Недискримінація) застосовуються також до фізичних осіб, які не є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
У цій статті вказуються українські податки та податки другої Договірної Держави, на які поширюється дія Конвенції.
Конвенція застосовується до податків на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевої влади, незалежно від способу їх стягнення.
Податками на доходи і на майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та вартості майна або з елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.
Конкретний перелік податків встановлюється у п. 3 статті 2 кожної двосторонньої Конвенції. При цьому треба мати на увазі, що в деяких Конвенціях обумовлено поширення тільки на податки з доходу (прибутку) юридичних та фізичних осіб, в інших додатково передбачено, що Конвенція поширюється також на податки на майно.
В Україні до переліку податків, на які поширюється Конвенція, відносяться: податок на прибуток підприємств (розділ III Податкового кодексу) та податок на доходи фізичних осіб (розділ IV Податкового кодексу).
Конвенція не поширюється на непрямі податки – ПДВ та акциз.
У разі зміни податкового законодавства в одній з Договірних Держав, Конвенція застосовується до всіх ідентичних або подібних по суті податків, які справляються після дати підписання Конвенції у доповнення або на заміну встановлених у Конвенції податків.
Приклад.
У п. 1 протоколу до Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 30.10.2000 зазначено стосовно підпункту b) (ii) пункту 3 статті 2, що термін “податок на доходи фізичних осіб” у переліку українських податків означає податок, що стягується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. N 13-92 “Про прибутковий податок з громадян” або згідно з будь-яким іншим законом, прийнятим замість або в доповнення до цього Декрету.
Зазначений Декрет втратив чинність у зв’язку з прийняттям Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. N 889-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 р.
У свою чергу, зазначений Закон втратив чинність 1 січня 2011 р. у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI.
Відповідно до положень п. 4 статті 2 Конвенція застосовувалась до податку на доходи фізичних осіб незалежно від змін, що відбувались в українському законодавстві, зважаючи на те, що встановлені зазначеними вище законами податки є ідентичними до того, який діяв на момент підписання Конвенції.