Право на відпустки
У цій статті розглянемо норми щодо права на відпустки залежно від їх видів та категорій осіб, яким вони надаються, тривалість відпусток тощо.
Право на щорічну відпустку
Право на відпустку відповідно до ст. 2 Закону про відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від їх форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, працівники-сумісники.
Згідно зі ст. 6 цього Закону право на відпустку мають також сезонні та тимчасові працівники пропорційно відпрацьованому ними часу.Отже, всім особам, які виконують роботу за трудовим договором, надаються щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Водночас громадяни, які працюють за договорами підряду, що належать до договорів цивільно-правового характеру, не мають права на відпустку.
Приватні підприємці (фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників) також не мають права на щорічні відпустки, оскільки вони не перебувають у трудових відносинах.
Види відпусток
Статтею 4 Закону про відпустки встановлено такі види відпусток:
- щорічна основна відпустка;
- щорічні додаткові відпустки (за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, за особливий характер праці тощо);
- додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
- творча відпустка;
- відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
- соціальні відпустки (у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв’язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);
- відпустки без збереження заробітної плати;
- інші види відпусток, установлені законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором.
Щорічні відпустки
Тривалість щорічної основної відпустки
Згідно із Законом про відпустки щорічна основна відпустка не може бути меншою ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Категорії працівників, які мають право на відпустку більшої тривалості
Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні із збільшенням за кожні 2 відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів.
Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 м і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 м — 24 календарні дні із збільшенням на 4 календарні дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше.
Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком і Порядком його застосування, затвердженими постановою № 570.
Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин — 24 календарні дні із збільшенням за кожні 2 відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів.
Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів згідно з порядком, затвердженим постановою № 346.
Інвалідам I та II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів.
Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою № 278.
Положення ст. 6 Закону про відпустки щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою та восьмою цієї статті.
Державним службовцям ст. 35 Закону про держслужбу встановлено тривалість щорічної основної відпустки 30 календарних днів; для суддів — 30 робочих днів, у розрахунку на календарні дні — 35 календарних днів (п. 5 ст. 44 Закону про статус суддів); для прокурорів — 30 календарних днів (ст. 49 Закону про прокуратуру); для журналістів — 36 календарних днів (ст. 13 Закону № 540); працівникам, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, — пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу:
- у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення — 44 календарні дні;
- у зоні гарантованого добровільного відселення — 37 календарних днів;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю — 30 календарних днів (ст. 47 Закону № 796).
Відповідно до ст. 91 КЗпП та ст. 69 Господарського кодексу підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, у тому числі щорічні відпустки більшої тривалості.
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком № 1.
Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці (проведеної відповідно до Порядку № 442) та часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 7 Закону про відпустки).
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
Така відпустка надається:
- окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком № 2;
- працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Натомість атестація робочих місць за умовами праці у даному випадку не потрібна.
- Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
- У цілому до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховується тільки час роботи, передбачений ст. 9 Закону про відпустки, а саме:
- час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
- час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці і за особливий характер праці;
- час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Наприклад, час перебування працівника на лікарняному, на курсах підвищення кваліфікації, у відпустці у зв’язку з навчанням, у відпустці без збереження заробітної плати тощо не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки.
У перший рік роботи працівника на підприємстві тільки через шість місяців безперервної роботи він має право отримати щорічні основну і додаткові відпустки повної тривалості, а у наступні роки роботи щорічні відпустки можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року, а їх тривалість визначається тільки за нормами статей 7 та 8 Закону про відпустки.
Тривалість зазначених щорічних відпусток у разі надання їх працівникові до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи визначається пропорційно відпрацьованому часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою ст. 10 Закону про відпустки.
Категорії працівників, яким надано право на одержання щорічних відпусток за бажанням у зручний для них час
Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються (частина 12 ст. 10 Закону про відпустки):
- особам віком до 18 років;
- інвалідам;
- жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
- жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
- одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
- дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
- ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
- ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551;
- батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;
- в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.
Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.
Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Право на одержання щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи
Такі відпустки надаються:
- жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;
- жінкам, які мають двох дітей і більше віком до 15 років або дитину-інваліда;
- інвалідам;
- особам віком до 18 років;
- чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
- особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
- сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
- працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
- працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
- працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
- батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;
- в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Щорічна основна відпустка на роботі за сумісництвом
Відповідно до частини другої ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Ця норма закону дозволяє працівникам крім основного трудового договору укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Працівник, який уклав трудовий договір про роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.
Це узгоджується також зі ст. 56 КЗпП, оскільки робота за сумісництвом є одним із різновидів роботи на умовах неповного робочого часу. Частиною третьою цієї статті при роботі на умовах неповного робочого часу гарантовано недопущення будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Отже, щорічну основну відпустку сумісникам слід надавати такої самої тривалості, як і іншим працівникам відповідної професії, які працюють з повним робочим часом, і оплачувати згідно із законодавством.
Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки сумісникам чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться відповідно до законодавства. Розраховують відпускні в такому самому порядку, як і за основним місцем роботи.
Соціальні відпустки
Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами
Надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами передбачено ст. 179 КЗпП та ст. 17 Закону про відпустки.
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів — 70 календарних днів; після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів) починаючи з дня пологів.
Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
У разі надання жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов’язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.
Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками зазначена відпустка надається одному з батьків на їхній розсуд.
Умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах визначено нормами ст. 38 Закону № 2240. Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) і не залежить від страхового стажу (ст. 39 вищезазначеного Закону).
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачена ст. 18 Закону про відпустки та ст. 179 КЗпП, надається після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки.
Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.
Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.
За бажанням жінки або вищезазначених осіб у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні.
Така відпустка зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків і надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, установленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. (статті 5 та 15 Закону № 2811).
Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини
Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя — одному з них на їхній розсуд).
Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв’язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.
Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця.
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 19 Закону про відпустки, ст. 1821 КЗпП).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 та 8 Закону про відпустки, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст. 11 цього Закону.
Відпустки без збереження заробітної плати
Законом про відпустки передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються в обов’язковому порядку працівникам за їх бажанням (ст. 25), і відпусток, що надаються за згодою сторін (роботодавця і працівника) (ст. 26).
Відпустка без збереження заробітної плати зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю, але час такої відпустки не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.
Перелік використаних документів
- Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР
- Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
- Сімейний кодекс — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки»
- Закон про держслужбу — Закон України від 16.12.93 р. № 3723-XII «Про державну службу»
- Закон про прокуратуру — Закон України від 05.11.91 р. № 1789-XII «Про прокуратуру»
- Закон про статус суддів — Закон України від 15.12.92 р. № 2862-XII «Про статус суддів»
- Закон № 540 — Закон України від 23.09.97 р. № 540/97-ВР «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»
- Закон № 796 — Закон України від 28.02.91 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
- Закон № 1343 — Закон України від 19.05.2009 р. № 1343-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей»
- Закон № 2128 — Закон України від 22.10.2004 р. № 2128-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток»
- Закон № 2240 — Закон України від 18.01.2001 р. № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»
- Закон № 2493 — Закон України від 07.06.2001 р. № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування»
- Закон № 2811 — Закон України від 21.11.92 р. № 2811-XII «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
- Закон № 3551 — Закон України від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
- Постанова № 9 — постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»
- Постанова № 278 — постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.97 р. № 278 «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей»
- Постанова № 346 — постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам»
- Постанова № 570 — постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 570 «Про затвердження Списку робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, і Порядку його застосування»
- Постанова № 936 — постанова Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
- Наказ № 489 — наказ Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»
- Порядок № 16 — Порядки застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16
- Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100
- Порядок № 442 — Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442
- Порядок № 936 — Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936
- Список № 1, Список № 2 — Списки виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290
- Рекомендації № 7 — Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7