Постанова Верховного суду України "Про порядок відшкодування упущеної вигоди за попереднім договором" від 02.09.2014 р. у справі № 3-100гс14
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 02 вересня 2014 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Барбари В.П.,
суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Григор’євої Л.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Шицького І.Б., Яреми А.Г., –
розглянувши у відкритому спільному судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі – ПАТ «Банк Камбіо») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 1 липня 2014 року у справі № 910/2023/13 за позовом приватного акціонерного товариства «Союз» (далі – ПАТ «Союз») до ПАТ «Банк Камбіо» про відшкодування збитків,
ВСТАНОВИЛИ:
До Верховного Суду України звернулося ПАТ «Банк Камбіо» із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 1 липня 2014 року у справі № 910/2023/13.
На обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ПАТ «Банк Камбіо», ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України, зокрема у справах № 5015/4084/11 та № 2/321-07, а також копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року, в яких суди касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшли висновку про відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення та відмовили у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Банк Камбіо», перевіривши наведені заявником обставини, судові палати Верховного Суду України вважають, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.
При вирішенні справи судами встановлено, що 30 жовтня 2012 року між ПАТ «Союз» (постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю «БЛК Стайл» (далі – ТОВ «БЛК Стайл», покупець) було укладено попередній договір № 2 (далі – попередній договір № 2).
Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачено, що в порядку та на умовах, встановлених цим договором, постачальник зобов’язується укласти з покупцем договір поставки товару (далі – основний договір). Сторони дійшли взаємної згоди, що основний договір буде укладено між покупцем і постачальником у строк до 26 листопада 2012 року.
Покупець протягом 5 банківських днів, не враховуючи день укладення цього договору, сплачує постачальнику грошові кошти у вигляді авансу у безготівковій формі у розмірі 6 000 000,00 грн. При укладенні основного договору сплачена покупцем сума грошових коштів за попереднім договором зараховується як оплата вартості товару за основним договором (пункт 2.1 попереднього договору № 2).
На виконання умов попереднього договору № 2 ТОВ «БЛК Стайл» на рахунок ПАТ «Союз» перераховано вартість товару у розмірі 6 000 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
Листом від 26 листопада 2012 року № 2/26/11 ТОВ «БЛК Стайл» повідомило позивача про необхідність повернення грошових коштів у зв’язку з неможливістю укладення основного договору, оскільки станом на 26 листопада 2012 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна була наявна інформація про перебування нерухомого майна (предмета договору) у заставі товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (далі – ТОВ «УКБ «Камбіо», правонаступником якого є ПАТ «Банк Камбіо»).
У період із 26 по 28 листопада 2012 року позивачем було повернуто ТОВ «БЛК Стайл» суму авансу у розмірі 6 000 000,00 грн, а у період із 11 по 13 грудня 2012 року – сплачено штраф у розмірі 6 000 000,00 грн на підставі пункту 3.2 попереднього договору № 2.
Судами також установлено, що 5 вересня 2008 року між ТОВ «УКБ «Камбіо» і товариством з обмеженою відповідальністю «Досвідне підприємство «Донвуглезбуд» (далі – ТОВ «ДП «Донвуглезбуд») укладено кредитний договір № 362/02-2008 (далі – кредитний договір № 362/02-2008).
У забезпечення виконання зобов’язання за цим договором і договором від 11 серпня 2009 року про внесення змін до кредитного договору № 362/02-2008 11 серпня 2009 року між ТОВ «УКБ «Камбіо» і відкритим акціонерним товариством «Союз» (правонаступником якого є ПАТ «Союз») укладено договір застави рухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Ясинуватського районного нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за № 2542.
На підставі зазначеного договору застави 11 серпня 2009 року у Державний реєстр обтяжень рухомого майна було внесено відповідний запис про заборону відчуження майна та відомості про обтяжувача і боржника.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами виникли правовідносини застави рухомого майна, що є предметом попереднього договору № 2.
Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серії АА № 252542 22 серпня 2012 року до зазначеного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи – ТОВ «ДП «Донвуглезбуд» у зв’язку з визнанням його банкрутом.
Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2014 року та залишаючи без змін рішення господарського суду міста Києва від 31 липня 2013 року, яким позовні вимоги ПАТ «Союз» задоволено в повному обсязі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про доведеність усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки з огляду на припинення із 22 серпня 2012 року основного зобов’язання за кредитним договором № 362/02-2008 через ліквідацію ТОВ «ДП «Донвуглезбуд» припинилися зобов’язання ПАТ «Союз» за договором застави від 11 серпня 2009 року, проте ПАТ «Банк Камбіо» не виконало передбаченого Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обов’язку та не подало держателю або реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису із Державного реєстру, чим ПАТ «Союз» завдано реальних збитків і збитків у вигляді неодержаного прибутку у зв’язку з позбавленням позивача можливості виконання умов попереднього договору № 2 щодо продажу свого рухомого майна (предмета обтяження) контрагенту (ТОВ «БЛК Стайл») у строк до 26 листопада 2012 року.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
– вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
– додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;
– неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;
– матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Як встановлено судами, станом на 30 жовтня 2012 року (на момент укладання попереднього договору № 2 між ПАТ «Союз» і ТОВ «БЛК Стайл») у господарському суді міста Києва вирішувався спір у справі № 55/454 за позовом ПАТ «Банк Камбіо» до ТОВ «ДП «Донвуглезбуд», ПАТ «Союз» і товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Будсервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 362/02-2008 шляхом звернення стягнення на грошові кошти та майно відповідачів. Підставою для звернення ПАТ «Банк Камбіо» до суду із цим позовом стало невиконання відповідачами умов кредитного договору від № 362/02-2008, зокрема забезпеченого і заставою рухомого майна відповідно до договору застави від 11 серпня 2009 року, що мало бути передано ТОВ «БЛК Стайл» після підписання основного договору.
Рішення господарським судом міста Києва у зазначеній справі було прийнято 3 грудня 2012 року і залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2013 року, тобто на момент укладання попереднього договору від 30 жовтня 2012 року № 2 та можливості укладання основного договору у строк до 26 листопада 2012 року спір у зазначеній справі не було вирішено.
Отже, на час укладання попереднього договору № 2 ПАТ «Союз» було обізнано про наявність у суді зазначеного спору, одним із предметів якого є звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору застави від 11 серпня 2009 року, а саме рухомого майна, яке позивач мав намір передати ТОВ «БЛК Стайл» після підписання основного договору.
За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи відповідно до їх повноважень, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, а отже, висновок суду касаційної інстанції щодо покладення відповідальності з відшкодування збитків на відповідача є необґрунтованим.
За таких обставин заява ПАТ «Банк Камбіо» підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 1 липня 2014 року – скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 11123–11125 Господарського процесуального кодексу України, судові палати Верховного Суду України
ПОСТАНОВИЛИ:
Заяву публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 1 липня 2014 року у справі № 910/2023/13 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.