Постанова ВАСУ від 15.01.2014р. №К/9991/3129/11
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2014 року м. Київ К/9991/3129/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого – Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 у справі №2а-6425/09/2370 за позовом Державної податкової інспекції у місті Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010, позовні вимоги Державної податкової інспекції у місті Черкаси (далі-ДПІ у м.Черкаси, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» (далі-ТОВ «Сінніс, ЛТД», відповідач) про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22320,00грн. – задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сінніс, ЛТД» в доход бюджету через ДПІ у м.Черкаси 13140,00грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Сінніс, ЛТД» 19.01.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.03.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 в частині задоволених вимог скасувати, прийняти нову про відмову у задоволенні вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 58 Конституції України, ст. 3, п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі-Закон України №265/95-ВР), Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №121 «Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», ст.ст. 7, 9, ч. 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою виникнення податкового боргу, про стягнення якого заявлено позов, були рішення про застосування до відповідача на підставі ст. 17 Закону України №265/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій, а саме: від 27.06.2008 №0001332303 у сумі 2040,00грн.; від 11.07.208 №0001392303 у сумі 3400,00грн., від 11.07.2008 №1412303 у сумі 2040,00грн., від 11.07.2008 №1442303 у сумі 1700,00грн., від 29.07.2008 №0001612303 у сумі 12800,00грн., від 11.08.2008 №0001802303 у сумі 340,00грн. за порушення п.1,2 ст.3 вказаного Закону, а саме, проведення розрахунків за готівку без застосування реєстратора розрахункових операцій, використання гральних автоматів не переведених у фіскальний режим роботи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 27.06.2008 №0001332303; від 11.07.208 №0001392303, від 11.07.2008 №1412303, від 11.07.2008 №1442303.
В частині задоволення позовних вимог, висновок судів мотивовано тим, що з моменту включення до Державного реєстру розрахункових операцій комп’ютерної системи «Фіскал» суб’єкти господарювання зобов’язані використовувати зазначену систему у своїй діяльності, що свідчить про правомірність застосування штрафних санкцій рішеннями від 29.07.2008 №0001612303 у сумі 12800,00грн., від 11.08.2008 №0001802303 у сумі 340,00грн. При цьому, судом відхилено посилання відповідача наст.250 Господарського кодексу України, з огляду на те, що вказаною нормою встановлено максимальний строк, протягом якого до суб’єкта господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, а не про стягнення цих санкцій.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що передбачений ст. 250 Господарського кодексу Українистрок застосування адміністративно-господарської санкції не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду при їх реалізації.
Разом з тим, судами залишено поза увагою, що стягнення санкцій здійснюється з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом позивач звернувся до суду 18.12.2009, тобто поза межами строку, встановленост.99 Кодексу адміністративного судочинства України, а відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову з причин пропуску позивачем строку на звернення до суду під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій вищезазначене залишили поза увагою та за відсутності поважних причин на його поновлення, дійшли помилкового висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 13140,00грн. штрафних санкцій.
Відповідно до ст.225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст. 210, 221, 223, 225, 230, 232, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД» в доход бюджету через Державну податкову інспекцію у місті Черкаси 13140,00грн. штрафних (фінансових) санкцій скасувати. В задоволенні позову в цій частині відмовити.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 – 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв