Постанова Луганського окружного адміністративного суду "Про застосування штрафних санкцій до платника ЄСВ у разі невірного визначення ним номеру банківського рахунку" від 19.02.2013 р. у справі № 812/332/13-а

Грудень 2, 2014 0 By admin
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 19.02.2013 р. Справа № 812/332/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Солоніченко О.В. при  секретарі судового засідання Балябі В.С., за участю: представника позивача: Мальцевої О.М. довіреність від 02.01.2013 представника відповідача:  Завальнюк С.В. довіреність від 18.10.2012, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «<…>»  до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про скасування рішення № 2594 від 20.12.2012 про застосування штрафних санкцій,-
ВСТАНОВИВ:
24 січня 2013 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «<…>»  до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про скасування рішення № 2594 від 20.12.2012 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про відсутність підстав для покладення на нього адміністративної відповідальності, оскільки ним вжито всіх заходів по перерахуванню єдиного внеску та заборгованість із цього внеску у нього відсутня. Так, останнім днем сплати поточного платежу є 20.02.2011. 14 лютого 2011 року позивач перерахував на рахунок Управління ПФУ № 25605312727 єдиний внесок в сумі  60 000 грн.,  що підтверджується платіжним дорученням від 14.02.2011.  В подальшому позивачем було виявлено, що вказаний рахунок не є належним, та 15.02.2011 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахування платежу на належний рахунок.
Позивач вказує, що 17.02.2011 повторно звернувся з заявою про перерахування платежу на належний рахунок. Управлінням ПФУ здійснено таке перерахування, проте, порушено строк, передбачений Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення помилково сплачених коштів.
Позивачем зазначено, що  відповідач не здійснив перевірку викладених у заяві позивача відомостей протягом трьох днів, як це передбачено Порядком, та застосував штрафні санкції до позивача лише через рік. Зазначене, на думку позивача, суперечить положенням ст. 250 Господарського кодексу України, які передбачають, що штрафні санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як один рік. Крім того, Управлінням не дотримано вимоги ст. 218 Господарського кодексу України, та не враховано, що позивачем вжито всіх заходів для недопущення господарського правопорушення. Рішення про накладення адміністративної відповідальності Управлінням не направлено, та не доведено обставин, на підставі яких позивач має сплачувати штрафні санкції.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, просила суд задовольнити позов у повному обсязі, та додатково зазначила, що позивач не був обізнаний про реквізити розрахунків для сплати єдиного внеску.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, серед іншого, зазначила, що оскаржуваним рішенням застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Така несвоєчасна  сплата пов’язана з тим, що позивач сплатив суми єдиного внеску не на належний рахунок. При цьому, представник відповідача не заперечував, що сплата внеску не на належний рахунок позивачем здійснена своєчасно. Представник відповідача також підтвердив факт перерахування коштів органом Пенсійного фонду на належний рахунок за заявою позивача від 17.02.2011 , яка надійшла на адресу Управління 23.02.2011. Тому термін прострочення платежу склав 2 дні, за які і було нараховано пеню. Представник відповідача вважала безпідставними посилання позивача на необізнаність про відкриття рахунків для сплати єдиного внеску, оскільки реквізити належних рахунків видавались представникам платників під розписку, що відображено  у відповідному журналі реєстрації.
За таких підстав представник відповідача просила суд відмовити у позові в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представник сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те. що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач – Комунальне підприємство «<…>» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області.
В лютому 2011 року позивачем було подано відповідачу – Управлінню Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за січень 2011 рік, яким визначив до сплати суму єдиного внеску за січень 2011 року в загальному  розмірі 456 170,99 грн., в тому числі на суми заробітної плати за ставкою 36,77 % (а.с. 54-57).
Платіжним дорученням № 459 від 14 лютого 2011 року позивач перерахував на рахунок відповідача № 25605312727 єдиний соціальний внеску за ставкою 36,77% за січень 2011 року (а.с.11).
Позивач направив відповідачу лист за № 817 від 17 лютого 2011 року з заявою про перерахування сплачених 60 000 грн. на належний рахунок № 37199002001205. Вказаний лист надійшов до відповідача 23 лютого 2011 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Управління (а.с.50).
Зазначені кошти було зараховано відповідачем на відповідний рахунок Управління в повному обсязі 23.02.2011.
20 грудня 2012 року відповідачем прийнято рішення № 2594 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 56413,28 грн. на загальну суму 5754,16 грн.. в тому числі штраф – 5641,33 грн. та пеня – 112,83 грн.(а.с. 28-29).
Безпосередньо розмір нарахованих санкцій позивачем не оскаржується.
01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (надалі – Закон 2464).
Відповідно до п.п. 2, 3 Прикінцевих положень Закону 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники, зокрема, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.
Виходячи з норм ст. 4 Закону 2464 платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
П.1 ч.2 ст. 6, ч.8 ст. 9 Закону 2464, до обов’язків платників єдиного внеску віднесено своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця,   що настає за базовим звітним періодом до Пенсійного фонду України.
Отже, строк сплати позивачем  єдиного внеску за січень 2011 року – до 20.01.2012, що сторонами не заперечувалось.
Частинами  5 – 8, 10 – 12 ст. 9 Закону 2464 передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається:
у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунка платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду – день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунка платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;
у разі сплати єдиного внеску готівкою – день прийняття до виконання банком або іншою установою – членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Ч.5 ст. 9 Закону 2464 встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунка платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунка платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.
Отже, наведені норми Закону встановлюють, що обов’язковою умовою є перерахування сум єдиного внеску на відповідні рахунки органу Пенсійного фонду. Тобто, обов’язком позивача є своєчасна сплата сум єдиного внеску на відповідні рахунки Управління Пенсійного фонду. Помилки в рахунках тягнуть за собою не зарахування органом Пенсійного фонду України відповідної суми єдиного соціального внеску на відповідний окремий розрахунковий рахунок, а тому така сума в розумінні Закону буде вважатись несвоєчасно сплаченою.
Положення п.1 ст. 10 Закону 2464, яка визначає днем сплати єдиного внеску день списання банком суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду, застосовуються за умови, якщо платник  перерахував суму на відповідний рахунок пенсійного фонду.
Механізм перерахування на належний рахунок коштів визначений Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. N 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 р. за N 955/18250 (далі – Порядок).
Згідно з пунктом 9 Порядку помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду, перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного фонду розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.
Як зазначалось, управлінням Пенсійного фонду за заявою позивача від 17.02.2011 здійснено перерахування сум єдиного внеску, сплачених позивачем на неналежний рахунок. Як було вказано, суми єдиного внеску зараховані на відповідний рахунок Пенсійного фонду в повному обсязі 23.02.2011. 
Факт надходження до відповідача заяви позивача про перерахування коштів на належний рахунок від 15.02.2011 позивачем не підтверджено.
Твердження позивача, що відповідач мав здійснити перерахування на належний рахунок 17 лютого 2011 ( за заявою № 817 від 17.02.2011) є безпідставними, оскільки в силу наведених норм п.9 Порядку перерахування коштів здійснюється наступного робочого дня від дня надходження заяви. Як зазначалось, матеріали справи свідчать про надходження  до відповідача вказаної заяви позивача 23.02.2011.
Таким чином, днем фактичної сплати позивачем єдиного внеску є 23.02.2011., тобто сплату єдиного внеску здійснено позивачем з порушенням встановленого законом строку на 2 дні.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону 2464 на суму недоїмки з єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
П.2 ч. 11 ст. 25 Закону 2464 встановлено обов’язок  територіального органу Пенсійного фонду щодо застосування до платника єдиного внеску штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За таких обставин, з урахуванням наведених норм. суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача оскаржуваним рішенням штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Посилання позивача на те, що орган Пенсійного фонду не повідомив його про зміну рахунків для сплати внеску також не заслуговують на увагу, оскільки таке повідомлення не закріплено законом як обов’язок Управління Пенсійного фонду.
Суд вважає, що необізнаність позивача як платника єдиного внеску щодо певних норм та обставин не звільняє його від обов’язку дотримання порядку сплати єдиного внеску.
Разом з тим, врахуванню підлягає й те, що відповідачем на виконання листа Пенсійного фонду України про зобов’язання Управлінь фонду забезпечити інформування платників єдиного внеску про відкриття відповідних рахунків (а.с.66-67), здійснено повідомлення позивача про розрахункові рахунки для сплати цього внеску, що підтверджується журналом  реєстрації видачі розрахункових рахунків (а.с. 53), та не заперечувалось в судовому засіданні представником позивача. Зазначений факт спростовує посилання позивача на неповідомлення відповідачем реквізитів відповідних рахунків.
Крім того, нормами п.  3 ч. 1 ст. 6 Закону 2464 закріплено право платника єдиного внеску безоплатно отримувати від Пенсійного фонду консультації та роз’яснення щодо прав та обов’язків платника єдиного внеску, порядку сплати єдиного внеску. Таким своїм правом позивач не скористався.
Суд не приймає посилання позивача на порушення строків застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки частиною 6 ст. 25 Закону 2464 встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову Комунального підприємства «<…>» до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про скасування рішення № 2594 від 20.12.2012 про застосування штрафних санкцій.
На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Комунального підприємства «<…>»  до Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про скасування рішення № 2594 від 20.12.2012 про застосування штрафних санкцій відмовити повністю за необґрунтованістю. 
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів  після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України  – з дня отримання копії  постанови. 
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.