Определение Высшего административного суда Украины "О несоответствии порядкового номера налоговой накладной" от 09.12.2013 г. по делу № 2а/0470/12198/12
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від 09.12.2013 р. К/800/52253/13
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (доповідач),суддів -Лосєва А.М.,Нечитайла О.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року
у справі № 2а/0470/12198/12
за позовом Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство»
до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Комунальне підприємство «Тернівське житлово-комунальне підприємство» звернулось до суду із позовом до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022220 від 29 травня 2012 р.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року, адміністративний позов Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022220 від 29 травня 2012 р. у сумі 231315 грн. податку на додану вартість та 57829 грн. штрафних санкцій, разом 289 144, 00 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань правильності декларування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. за податковими накладними, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, в результаті чого складений Акт № 33-22/2-31657751 від 15.05.2012 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
На підставі зазначеного вище Акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022220 від 29 травня 2012р. на суму 289 144,00 грн., з них 231 315,00 грн. – сума податку, 57 829 грн. – фінансові санкції.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що відмінність порядкового номеру, який вказаний у податковій накладній, із номером, що зазначений в реєстрі податкових накладних за своєю суттю не є порушенням п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки вказана стаття встановлює загальний перелік реквізитів, які має містити податкова накладна, а поняття «відсутність номеру податкової накладної» і «відмінність номеру податкової накладної» не є тотожними.
З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.
Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 cт.201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договорів від 11.01.2012р. № 12-15/54-ПУ 14з-12 та від 06.07.2011 р. № 11-15/2286/98з-11, укладених між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (продавець) та КП «ТЖКП» (покупець), ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» зобов’язується поставити КП «ТЖКП» вугілля кам’яне марки ДГМ 13-25 в орієнтованій кількості 10096,0 тонн. На виконання договорів продавцем було виписано податкові накладні, зокрема № 185 від 31.01.2012 р. на суму ПДВ 139 218,06 грн., та № 849 від 10.01.2012 р. на суму ПДВ 92 096,48 грн.
В січні 2012 р. ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” надало КП “ТЖКП” податкову накладну №10 від 10.01.2012 р. на суму 92096, 48 грн. В тому ж звітному періоді ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” повідомило КП “ТЖКП” про зміну податкової накладної з № 10 на № 849 та надало оригінал податкової накладної, в зв’язку з чим КП “ТЖКП” відобразило у реєстрі отриманих накладних по взаємовідносинах з ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” податкову накладну № 849 від 10.01.2012 р. на суму 92096,48 грн. При здійсненні операцій про включенні сум до податкового кредиту КП “ТЖКП” задекларувало податкові накладні за № 849 від 10.01.2012 року та № 185 від 31.01.2012 р. за поставлене вугілля, що стало підставою для нарахування сум податку, які відносяться до складу податкового кредиту.
На підтвердження правомірності дій позивача щодо включення сум до податкового кредиту, суди попередніх інстанцій дослідили, зокрема, податкові накладні за № 849 (10) від 10.01.2012 року та № 185 від 31.01.2012 р., з яких вбачається, що вони оформлені у відповідності до п.201.1 cт.201 Податкового кодексу України та мають всі необхідні реквізити.
Податковою інспекцією не наведено переконливих доводів та не подано доказів, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме позивача як платника податків.
У зв’язку з чим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо підтвердження вказаними податковими накладними сум податку, сплачених покупцем у вартості товарів, не зважаючи на невідповідність порядкового номеру в Єдиному реєстрі податкових накладних внаслідок технічної помилки та подальше виправлення вказаної помилки контрагентом, так як, за наявності підтвердження господарської операції та вірно заповненої податкової накладної, дана обставина не впливає на дійсність даних документів.
Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 КАС України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі № 2а/0470/12198/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.