Оплата праці та трудові відносини
Чи обов’язково відпрацьовувати два тижні в разі звільнення за власним бажанням
Працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням. Він просить звільнити його сьогоднішнім днем. Чи є правомірним таке звільнення та чи не обов’язково відпрацьовувати в такому випадку два тижні?
При розірванні трудового договору, укладеного на невизначений строк (за власним бажанням), працівник зобов’язаний попередити роботодавця за два тижні (ч. 1 ст. 38 КЗпП). Цей час фактично відведено роботодавцю, щоб підшукати заміну працівникові, який звільняється.
Утім, зазначена норма не позбавляє сторони трудового договору права домовитися про будь-яку дату звільнення в межах зазначеного двотижневого строку. Тож працівника можна звільнити навіть у день подання ним заяви про звільнення, якщо працівник просить про це, а роботодавець не заперечує.
Зверніть увагу!
Роботодавець має повне право відмовити працівникові у достроковому звільненні й наполягати на відпрацюванні двох тижнів. З іншого боку, він не вправі звільнити працівника до закінчення двотижневого строку якщо останній про це не просить.
Як виняток, роботодавець повинен звільнити працівника у строк, про який він просить, коли заява про звільнення зумовлена неможливістю продовжувати роботу. До підстав, що свідчать про неможливість продовження роботи, відносяться:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом;
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом.
Цей перелік не є вичерпним і сторони можуть домовитися про інші поважні причини для дострокового звільнення.
Працівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує норм законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору (наприклад, вчасно не виплачує зарплату) — ч. 3 ст. 38 КЗпП.
Коли можна платити зарплату менше мінімальної
Працівник написав заяву з проханням перевести його на неповний робочий час — 4 години в день. На сьогодні його посадовий оклад — 2000 грн, після переведення на півставки він становитиме 1000 грн. Чи вправі ми виплачувати йому зарплату менше мінімальної? Можливо йому потрібно підвищити посадовий оклад?
Нагадаємо!
Мінімальна зарплата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) — ст. 95 КЗпП.
Місячну норму праці (обсяг робіт) встановлюють виходячи з нормальної тривалості робочого часу працівника, яка не повинна перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП). Фактично саме за виконання такої норми працівникові й виплачують посадовий оклад. Коли особа працює неповний робочий час (виконує неповну норму), мінімальний рівень оплати праці зменшується пропорційно відпрацьованому часу (виконаній нормі). Про те саме сказано й у ст. 56 КЗпП.
Оскільки в нашому випадку посадовий оклад — оплата за місячну норму праці (обсяг робіт) — перевищує мінімальний розмір місячної зарплати (зараз — 1147 грн), підприємство не порушує вимогу ст. 95 КЗпП, виплачуючи працівникові півставки у сумі 1000 грн. Але, звісно, це не заважає підвищити працівникові посадовий оклад, якщо в цьому є потреба.
Чи можуть чоловік та дружина працювати на одному підприємстві
Двоє працівників, які працюють в одному й тому ж відділі нашого підприємства (ТОВ), нещодавно одружилися. Утім власник підприємства виступає проти спільної роботи близьких родичів. Чи вправі він наполягати на звільненні одного з них?
На підприємствах недержавної форми власності власник вправі (хоча, звісно, не зобов’язаний цього робити) запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному й тому ж підприємстві близьких родичів (батьків, подружжя, братів, сестер, дітей, а також батьків, братів, сестер і дітей подружжя), тільки якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному (ст. 251 КЗпП).
Таким чином, якщо чоловік та дружина напряму не підпорядковуються (непідконтрольні) одне одному, у роботодавця немає жодних законодавчих підстав для заборони їх спільної роботи. У протилежному випадку він вправі заборонити їх спільну роботу. Але, на наш погляд, цього не достатньо для звільнення працівника. Власник, наприклад, може запропонувати перевести одного з подружжя на іншу роботу (посаду) у порядку, передбаченому ст. 32 КЗпП, попередивши за 2 місяці. І тільки якщо працівник відмовиться від переведення, його можна буде звільнити за п. 6 ст. 36 КЗпП.
На державних підприємствах подібне обмеження встановлено Постановою Ради Народних Комісарів УРСР «Про суміщення посад і службу родичів в установах, підприємствах і організаціях усуспільненого сектору» від 04.06.1933 р. Окрім того, не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам (ст. 12 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII).
Як довго може тривати випробувальний термін
Наше підприємство відкриває новий ресторан та починає набирати працівників. Ми зацікавлені у тому, щоб більшість обслуговуючого персоналу пройшло довготривалий випробувальний термін. Підкажіть, будь ласка, який максимальний випробувальний термін можна встановити новим працівникам?
Випробувальний термін при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців. Як передбачено ч. 1 ст. 27 КЗпП, в окремих випадках, за погодженням з профспілковою організацією, термін випробування може становитишість місяців. Однак такі «окремі випадки» законодавством не передбачено.
Ремарка
У ст. 18 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII сказано: «При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців». Утім, жодного погодження з профспілкою у даному випадку не передбачено.
Випробувальний термін при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.