Обов'язок підтвердження інформації про неповному робочому дні співробітників
На підприємстві є кілька співробітників, зайнятих на півставки. Їм виплачується зарплата нижче мінімального розміру. Представники податкової служби вимагають підтвердження того, що ці працівники дійсно зайняті не повністю. Зобов’язане підприємство виконувати такі вимоги? Якщо так, то якими документами це передбачено?
Згідно зі ст. 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
При цьому робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень трудових прав працівників. У ст. 56 КЗпП визначено, що за угодою між працівником і власником (або уповноваженим ним органом) може встановлюватися неповний робочий день (тиждень), причому як при прийомі на роботу, так і згодом. У деяких випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень на прохання певних категорій працівників: вагітних жінок; жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда, в тому числі, який знаходиться під її опікою , або здійснюють догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 КЗпП оплата праці при неповному робочому дні (тижні) здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Зазначимо, що неповний робочий час встановлюється за згодою сторін трудового договору: працівник подає заяву, а роботодавець видає наказ із зазначенням причин такого рішення.
Неповний робочий час може встановлюватися шляхом:
● зменшення тривалості щоденної роботи;
● зменшення кількості днів роботи протягом тижня;
● одночасного зменшення кількості робочих днів протягом тижня і кількості годин роботи протягом дня.
Первинним документом обліку використання робочого часу є табель, форма якого затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489. У табелі вказується повна інформація про відпрацьований час працівника відповідно до затвердженого графіка роботи для всіх або окремих категорій працівників. Графік роботи (час початку і закінчення робочого дня або зміни) може бути передбачений правилами внутрішнього трудового розпорядку.
На нашу думку, наявність перерахованих вище первинних документів на підприємстві є обов’язковим.
Крім того, на підприємстві слід розробити норми виробітку при повній і неповній тривалості робочого часу, а також організувати контроль за виробленням, оскільки при виробленні повної норми за час скороченою зміни працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки.
Це дасть можливість підприємству обгрунтувати правомірність нарахування заробітної плати нижче мінімального розміру.
Що стосується вимоги податкової служби про підтвердження факту неповної зайнятості працівників, то відповідно до п. 75.1 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки. Згідно з п. 80.1, пп. 80.2.7 ПКУ у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету органи ДПС здійснюють фактичну перевірку без попередження платника податків.
Як стверджується в консультації ДПАУ, наведеною в «Єдиній базі податкових знань», враховуючи те, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, то органи ДПС мають право здійснювати контроль за її нарахуванням.
Крім того, згідно з п. 80.6 ПКУ при фактичній перевірці передбачена перевірка наявності належно оформлених трудових відносин, з’ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника.
Ольга Буркун
За матеріалами: HRЛіга