Обмеження термінів повернення валютної виручки 90 днів застосовується незалежно від дати укладення договору
Постановою Правління НБУ 475 змінений термін розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів. З дня набрання Постанови чинності – з 19.11.12 – цей термін зменшений з 180 до 90 днів. Відзначимо, що під «операціями експорту та імпорту товарів» маються на увазі операції, згадані у статтях 1 і 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» – це експорт товарів, послуг, прав інтелектуальної власності, а також імпортні операції резидентів.
Терміни розрахунків за такими операціями встановлені статтями 1 і 2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». За загальним правилом, для експорту – це строки, передбачені договорами, але не більше 180 днів, для імпорту – 180 днів. Вводячи термін 90 днів, НБУ скористався правом, наданим йому частиною 3 статті 1 та частиною 4 статті 2 Закону.
Враховуючи норму статті 58 Конституції про неприпустимість зворотної дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, логічно було б припустити, що обмеження 90 днів буде застосовуватися до договорів, укладених після набрання Постанови 475 в силу – 19.11.12. Адже саме в договорах обумовлюються строки оплати чи поставки. Відповідно в договорах, укладених до 19.11.12, ці терміни могли становити до 180 днів.
Однак НБУ в листі від 05.12.2012 № 29-209/12263 висловив іншу точку зору: «незалежно від дати укладення зовнішньоекономічного договору, якщо авансовий платіж за імпортним договором або поставка за експортним договором здійснюється в період дії Постанови № 475, то на такі операція поширюється вимога їх завершення в строк 90 днів ».
Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічного договору визначаються умовами самого договору, а договір укладається відповідно до норм чинного законодавства України та міжнародних договорів України. Внесення змін у договір, як правило, допустимо тільки з обопільної згоди сторін. У сторони договору – нерезидента – відсутні будь-які підстави змінювати умови договору в зв’язку з регуляторними актами НБУ, які набули чинності після укладення договору. Точно також, з оглядкою на ст. 58 Конституції, такі підстави відсутні і у резидента.
Однак з упевненістю можемо стверджувати, що ні договірні зобов’язання сторін, ні ст. 58 Конституції не будуть підставою для податкових органів утриматися від нарахування пені 0,3% за кожний день прострочення «повернення валютної виручки».
Коментований лист НБУ містить і інші цікаві положення. Наприклад, НБУ покладає обов’язок продажу валюти, що надходить на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальної ліцензії, на самих резидентів. На думку НБУ такий резидент зобов’язаний перерахувати необхідну для продажу суму валюти в уповноважений банк, або продати валюту за рахунок коштів, що знаходяться в уповноваженому банку. У зв’язку з цим відзначимо, що згідно з п. 7 Постанови 475 обов’язок продажу валюти покладається на суб’єктів міжбанківського валютного ринку України. До таких суб’єктів відносяться уповноважені банки та фінансові установи, але не їх клієнти (див. п. 4 розділу I Положення про порядок і умови торговки іноземною валютою, затвердженого Постановою НБУ від 10.08.2005 № 281).
Наостанок, не можемо утриматися від зауваження: звичай деяких юристів включати дії уряду в розділ «форс-мажор» поряд з війною і стихійними лихами, викликає все більше сумну посмішку.
Ігор Забута, Юридична компанія BLC-Ukraine