Наказ від 22 листопада 2012 року N 1047

Листопад 29, 2012 0 By admin

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
 
   НАКАЗ
 
   від 22 листопада 2012 року N 1047
 
   Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації з питань застосування факсиміле при складанні первинних документів, документів бухгалтерської та податкової звітності


   
   Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного підходу до практичного застосування норм податкового законодавства наказую:
   
   1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію з питань застосування факсиміле при складанні первинних документів, документів бухгалтерської та податкової звітності (додається).
   
   2. Департаменту взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю (Семченко О. В.) забезпечити оприлюднення цього наказу шляхом розміщення на веб-сайті ДПС України та у засобах масової інформації.
   
   3. Головам ДПС в АР Крим, областях, округах, містах Києві та Севастополі довести цей наказ до відома підпорядкованих ДПІ.
   
   4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Ігнатова А. П.
   
   Голова
    О. В. Клименко
    
   

ЗАТВЕРДЖЕНО
   Наказ ДПС України
   22.11.2012 р. N 1047

   
   

Узагальнююча податкова консультація з питань застосування факсиміле при складанні первинних документів, документів бухгалтерської та податкової звітності

   
   Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
   
   Стаття 205 Цивільного кодексу України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
   
   Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
   
   Відповідно до частин першої – третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
   
   Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.
   
   Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
   
   Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
   
   Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
   
   При цьому чинним законодавством не встановлено чіткого визначення термінів “факсиміле” та “факсимільний підпис”, а також не врегульовано питання щодо порядку їх використання.
   
   Відповідно до абзацу першого підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
   
   Підпункт 2.5 пункту 2 згаданого Положення встановлює, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
   
   Використання при оформленні первинних докуме
нтів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

   
   Однак нормами Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” застосування факсиміле для підпису первинних документів не передбачено.
   
   Запитання 1. Чи мають право платники податків при складенні податкової звітності використовувати факсиміле?
   
   Відповідь. Ні, не мають.
   
   Так, податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація), відповідно до статті 46 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
   
   Статтею 48 Кодексу передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
   
   Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту податку та збору.
   
   Згідно з пунктом 48.2 статті 48 Кодексу обов’язкові реквізити – це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
   
   У пункті 48.3 статті 48 Кодексу наведено вичерпний перелік обов’язкових реквізитів податкової звітності, серед яких зазначено і підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені (за наявності) печаткою платника податку.
   
   Відповідно до пункту 48.5 статті 48 Кодексу податкова декларація повинна бути підписана: фізичною особою – платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції; керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.
   
   Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.
   
   Якщо податкова декларація подається податковими агентами – юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків – фізична особа – таким платником податків.
   
   З огляду на наведене приписами Кодексу не передбачено права платників податків застосовувати факсиміле при підписанні податкових декларацій та/або розрахунків, а отже податкова звітність, складена з порушенням норм статті 48 Кодексу, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
   
   Запитання 2. Чи мають право платники податків при оформленні податкової накладної використовувати факсимільне відтворення підпису?
   
   Відповідь. Ні, не мають.
   
   Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу визначено чіткий перелік обов’язкових реквізитів податкової накладної.
   
   Податкова накладна відповідно до пункту 201.6. статті 201 Кодексу є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях, реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
   
   Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджую