Наказ ДПАУ від 07.04.2010 р. № 224

Січень 29, 2013 0 By admin

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
  
   НАКАЗ
  
   від 07.04.2010 р. № 224

  
   Про затвердження Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами
    
   Керуючись Законами України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, „Про державну податкову службу в Україні”, наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.03 № 176 „Про затвердження Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства”, з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року № 86 „Про надання податкових та інших роз’яснень” та розпорядження Державної податкової адміністрації України від 02.03.10 № 39-р „Про опрацювання податкових роз’яснень”
   
   НАКАЗУЮ: 
   
   1. Затвердити Узагальнююче податкове роз’яснення щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами, що додається. 
   
   2. Департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) (Хоцянівська Н.В.) наказ у триденний термін від дня реєстрації передати до Департаменту масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян для оприлюднення.
   
   3. Департаменту масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян (Косарчук В.П.) довести цей наказ через засоби масової інформації до відома платників податків та розмістити на офіційному веб-сайті Державної податкової адміністрації України у мережі Інтернет.
   
   4. Головам державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести наказ до відома підпорядкованих державних податкових інспекцій.
   
   5. Наказ набирає чинності від дня оприлюднення.
   
   6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Любченка О.М. 
   
   
   Голова
   О.О. Папаіка
   
   ЗАТВЕРДЖЕНО
   наказ Державної податкової 
   адміністрації України
   від 07.04.2010 р. № 224
   
   
Узагальнююче податкове роз’яснення щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку суб’єктами малого підприємництва-юридичними особами

   
   У цьому роз‘ясненні встановлено такі скорочення:
    
   Закон України від 28 грудня 1994 року № 334/94 – ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР) – Закон № 334; 
   
   Закон України від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ „Про систему оподаткування” із змінами і доповненнями – Закон № 1251;
   
   Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями – Закон № 2181;
   
   Закон України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями – Закон № 168;
   
   Закон України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” зі змінами та доповненнями – Закон № 265;
   
   Закон України від 18 вересня 2008 року № 523-VІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання підприємницької діяльності” – Закон № 523;
   
   Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2063-III „Про державну підтримку малого підприємництва” зі змінами та доповненнями – Закон № 2063;
   
   Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) – Указ; 
   
   постанова Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 року № 507„Про роз’яснення Указу Президента України від 3 лип ня 1998 р. № 727” зі змінами і доповненнями – постанова № 507; 
   
   наказ ДПА України від 01.03.2000 № 79 „Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість”, зареєстрований у Мін’юсті 03.04.2000 за № 208/4429 зі змінами та доповненнями – Положення № 79; 
   
   наказ ДПА України від 23.06.06 № 352 „Про затвердження Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо застосування положень Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” – наказ № 352;
   
   наказ ДПА України від 28.02.03, № 98 „Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою та Порядку його складання”, зареєстрований у Мін’юсті 19.03.03 за № 221/7542 – наказ № 98;
   
   наказ ДПА України від 12.10.99 № 554 „Про внесення змін до форми Книги обліку доходів і витрат суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи та Порядку її ведення”, зареєстрований у Мін’юсті 19.10.99 за № 713/4006 – наказ № 554;
   
   наказ ДПА України від 12.10.99 № 555 „Про внесення змін до форми та Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою”, зареєстрований у Мін’юсті 18.10.99 за № 709/4002 – наказ № 555;
   
   Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстроване у Мін’юсті 18.05.2000 за № 288/4509 – П(С)БО 7;
   
    Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.03 № 492 зі змінами та доповненнями, зареєстрована у Мін’юсті 17.12.03 за № 1172/8493 – Інструкція № 492.
   
   З метою правильності адміністрування єдиного податку та забезпечення повноти та своєчасності сплати до бюджету цього податку повідомляємо таке.
   
   
1. Щодо порядку переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва-юридичних осіб

   
    Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва може застосовуватись суб’єктом підприємницької діяльності за його бажанням на умовах, визначених Указом.
   
   Спрощена система запроваджується для суб’єктів малого підприємництва, зокрема, юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. 
   
    Щодо застосування терміну „рік” у розумінні Указу, то постановою № 507 визначено, що під терміном „рік” вживається термін „календарний рік”, що розпочинається 1 січня та триває по 31 грудня включно. 
   
    Суб’єкт малого підприємництва – юридична особа при переході на спрощену систему оподаткування повинен враховувати умови, зазначені у п. 7 Указу та інших законодавчих актах. 
   
   Платниками єдиного податку не можуть бути: 
   
   довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; 
   
   суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють обмін іноземної валюти;
   
   суб’єкти підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
   
   суб’єкти підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
   
   суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утво рення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону № 1775;
   
   суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;
   спільна діяльність, визначена пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 334. 
   
   Законом № 523 внесено зміни до ст. 63 Господарського кодексу та до ст. 1 Закону № 2063 у частині визначення суб’єктів малого підприємництва. Відповідно до внесених змін суб’єктами малого підприємництва – юридичними особами є суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. гривень. 
   
   Проте, незважаючи на внесені Законом № 523 зміни, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку мають право застосовувати лише ті суб’єкти малого підприємництва, які відповідають вимогам 
   
   Указу, тобто у яких відповідно до ст. 1 Указу обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
   
   Отже, прийняття Закону № 523 не призвело до зміни критеріїв щодо визначення права на застосування спрощеної системи оподаткування, установлених Указом. При цьому збільшення граничної межі обсягів річного валового доходу (з 500 тис. євро до 70 млн. грн.) для суб’єктів малого підприємництва надало право на розширення засновницького кола юридичних осіб – суб’єктів малого підприємництва, які виявляють бажання переходу на спрощену систему оподаткування. 
   
   При подачі заяв на перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкти малого підприємництва мають взяти до уваги внесені зміни і при цьому дотримуватись вимог Указу. Зокрема, у разі переходу суб’єктами малого підприємництва на спрощену систему оподаткування слід звертати увагу на недопущення перевищення 25 відсотків частки у статутному фонді, яка належить юридичним особам – учасникам та засновникам даного суб’єкта, які не є суб’єктами малого підприємництва.
   
   Що стосується поширення дії Указу на підприємства, засновані на державній та комунальній формах власності, у яких не сформований (відсутній) статутний фонд, то наказом № 352 надано роз’яснення щодо заборони застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва з державною та комунальною формами власності.
   
   Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт господарювання може прийняти не більше одного разу за календарний рік, самостійно обравши одну з таких ставок єдиного податку: 
   
   6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без врахування акцизного збору у разі сплати ПДВ;
   
   10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
   
    Платники єдиного податку – юридичні особи обов’язково повинні виконувати вимогу щодо дотримання обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не більше 1 млн. гривень. В іншому випадку вони з наступного звітного періоду (кварталу) переходять на загальну систему оподаткування.
   
    Якщо у Статуті суб’єкта малого підприємництва зазначені види діяльності, на які не поширюється дія Указу, а на момент подання заяви про видачу вказаного Свідоцтва він не здійснює зазначеної діяльності та не отримав відповідної ліцензії, про що він письмово повідомляє орган ДПС, такий суб’єкт може отримати Свідоцтво про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою. 
   
   Однією з умов переходу на спрощену систему оподаткування є відсутність заборгованості зі сплати установлених податків та обов’язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. 
   
   Розстрочення податкових зобов‘язань, надане відповідно до статті 14 Закону № 2181, не дає права переходу на спрощену систему оподаткування, оскільки таке розстрочення не ліквід ує заборгованості платника податків. 
   Щодо застосування норм Закону № 168 при переході на спрощену систему оподаткування необхідно зазначити таке. 
   Якщо платник перейшов на сплату єдиного податку за ставкою 10 відсотків, то він повинен анулювати Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, і відповідно втрачається право на нарахування податку при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), виписування податкових накладних, отримання податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг), отримання бюджетного (експортного) відшкодування. 
   
   Процедура зняття з обліку платника ПДВ при переході на спрощену систему оподаткування регламентується Положенням № 79. При цьому зазначені платники зобов’язані повернути до податкового органу за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва платника ПДВ і всі завірені податковим органом його копії, а також подати до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої повинні бути включені всі операції за останній звітний період, за якими виникали податкові зобов’язання (у тому числі із умовним продажем товарних залишків та основних фондів), та внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією.
   
   Відповідно до п. 12.2 Положення № 79 не зареєстрована платником податку на додану вартість юридична особа, яка згідно з Указом переходить на спрощену систему оподаткування та обрала ставку єдиного податку 6 відсотків, підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, починаючи з першого числа того звітного періоду (кварталу), з якого здійснено перехід на спрощену систему оподаткування за ставкою єдиного податку 6 відсотків. 
   
   Тобто, застосування платником єдиного податку ставки 6 відсотків можливе лише за умови обов’язкової реєстрації такого суб’єкта господарювання платником податку на додану вартість на загальних підставах та забезпечення ним сплати податку на додану вартість.
   
   Водночас, п. 14.1 Положення № 79 визначено, що податковий орган вправі відмовляти в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку або виникають підстави для анулювання реєстрації такого платника.
   
   У разі виключення суб’єкта господарювання з категорії платників податку на додану вартість, такий платник єдиного податку втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 6 відсотків і повинен перейти на загальну систему оподаткування або змінити ставку єдиного податку на 10 відсотків.
    
   Свідоцтво чинне лише до кінця календарного року, виписується на бланку суворої звітності та підлягає поверненню до органу податкової служби, що його видав.
   
   У разі зміни платником місцеперебування в середині року, потрібно враховувати, що чинне законодавство зобов’язує платників податків до кінця бюджетного року сплачувати податки до бюджету за попереднім місцем реєстрації, тому для переходу на спрощену систему оподаткування на наступний календарний рік суб’єкт підприємництва – юридична особа в установлені терміни подає заяву до податкового органу за попереднім місцем реєстрації. У цій же податковій інспекції в установленому порядку видається свідоцтво. Це свідоцтво надає право на застосування спрощеної системи оподаткування і є чинним за новим місцем перебування, але по закінченні терміну його дії повертається до податкового органу, що його видав. 
   
   Щодо права переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, яка має засновника (одного із засновників) – нерезидента (юридичну чи фізичну особу) незалежно від частки у статутному фонді підприємства, необхідно зазначити таке. 
   
   Відповідно до ст. 7 Указу його дія не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам – учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків. 
   
   Якщо суб’єкт підприємництва має засновника нерезидента – юридичну особу, яка не є суб’єктом малого підприємництва і якій належить більше 25 відсотків статутного фонду підприємства, то він не може перейти на спрощену систему оподаткування, об ліку та звітності зі сплатою єдиного податку. 
   
   Щодо питання переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкта малого підприємництва – юридичної особи, яка має засновника – фізичну особу і частка внесків якої до статутного фонду підприємства перевищує 25 відсотків, то обмежень щодо засновників – фізичних осіб Указом не передбачено. 
   
   Таким чином, якщо засновником підприємства виступає фізична особа, то незалежно від її частки у статутному фонді підприємства та у разі відповідності вимогам Указу щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і середньооблікової чисельності працюючих, а також за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, підприємство може перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку. 
   
   Актуальним є питання переходу на спрощену систему оподаткування суб’єктів господарювання, що мають філії. 
   
   Необхідно врахувати, що платником єдиного податку може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, тому філії без статусу юридичної особи не можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності окремо від юридичної особи. 
   
   У разі якщо підприємство переходить на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності разом з філіями, то при подачі заяви про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку до органу ДПС вказується також ідентична інформація щодо філій. Перелік філій зазначається у Свідоцтві про право сплати єдиного податку. 
   
   Неприбуткові установи та організації також не можуть перейти на спрощену систему оподаткування, оскільки не є суб’єктами підприємництва.
    
   2. Щодо порядку ведення податкового обліку для суб’єктів малого підприємництва – юридичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування та порядок оподаткування єдиним податком
   
    Порядок передбачає необхідність відображення у дохідній частині Книги крім виручки, що надійшла на поточний рахунок або (та) до каси, також позареалізаційних доходів та виручки від інших операцій (графа 5 Книги). 
   
   Застосування спрощеної системи оподаткування не дозволяє суб’єктам підприємницької діяльності – юридичним особам застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. 
   
   У цьому контексті потребує роз‘яснення питання щодо правомірності застосування платниками єдиного податку вексельної та бартерної форм розрахунків.
   
   Проведення розрахунків із застосуванням векселів відображається у відповідному договорі, який укладається письмово. У разі видачі (передачі) відповідно до договору векселя, припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Тобто, після отримання векселя зобов’язання за договором поставки продукції погашаються у негрошовій формі.
   
   Указом також встановлено заборону на здійснення платниками єдиного податку розрахунків шляхом бартерних операцій, які відповідно до Закону № 334 передбачають проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). 
   
   З огляду на зазначене, платники єдиного податку – юридичні особи не мають права здійснювати вексельні та бартерні розрахунки за відвантажену продукцію. 
   
   При цьому, згідно зі статтею 5 Указу у разі порушення зазначених вимог платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
   
   У разі якщо за реалізовану продукцію отримано виручку у валюті, слід звернути увагу на такі особливості. 
   
   Відповідно до вимог підпункту 5.3 пункту 5 Інструкції № 492 на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб зараховуються кошти, перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами) через розподільчі рахунки.
   
   Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України розподільчі рахунки суб’єктів господарювання відкриваються банком для обліку надходжень, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю. Валютні кошти можуть перебувати на розподільчому рахунку підприємства до моменту зарахування на поточний рахунок до п’яти днів.
   
   Оскільки розподільчі рахунки виконують суто технічну функцію, розрахунок бази оподаткування єдиного податку відбувається виходячи з суми валютної виручки, зарахованої на поточний рахунок суб’єкта господарювання.
   
   Слід звернути увагу, що банківський термін „розрахунковий рахунок” замінено на „поточний рахунок”.
   
   Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат передбачено, що у дохідній частині Книги відображаються всі надходження, отримані на поточний рахунок та у касу суб’єкта малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб’єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації. 
   
   На підставі щоквартальних підсумків цієї Книги заповнюється Розрахунок, який подається до державної податкової інспекції за місцем реєстрації.
   
   Базою для обчислення єдиного податку згідно зі статтею 3 Указу для юридичних осіб є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Платники єдиного податку з метою визначення виручки застосовують касовий метод, при якому податкові зобов’язання відображаються не за першою подією, а лише під час надходження коштів на поточний рахунок або (та) у касу у зв’язку зі здійсненням операцій з продажу. 
   
   Підприємства, які застосовують ставку єдиного податку у розмірі 6 відсотків, повинні включати до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і суми ПДВ. Це пов’язано з тим, що на підставі ст. 3 Указу єдиним податком за цією ставкою обкладається виручка без урахування лише акцизного збору. На це вказують також положення п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат (наказ № 554). 
   
   Отже, суми ПДВ входять до складу виручки і включаються до бази оподаткування єдиним податком.
    
   Необхідно звернути увагу на оподаткування операцій особливого виду.
   
   2.1. Оподаткування дотацій та субсидій, одержаних з бюджету та використаних для часткового фінансування фонду заробітної плати та плати за енергоносії 
   
    З метою державного регулювання цін у бюджеті можуть передбачатися асигнування для компенсації витрат підприємств і організацій певних галузей, пов’язаних з подорожчанням сировини, матеріалів, обладнання, збільшенням інших виробничих витрат, тощо, у вигляді субсидій, поточних трансфертних виплат та капітальних трансфертів. 
   
    Дохід платника податку, одержаний з бюджету у вигляді дотацій, субсидій у цілях державного регулювання цін, вважається доходом від позареалізаційних операцій і включається до бази оподаткування.
   
   Враховуючи наведене, суб’єкт господарювання – юридична особа для оподаткування єдиним податком повинна враховувати всі надходження коштів, отримані на поточний рахунок та у касу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, включаючи кошти, отримані з бюджету та використані для часткового фінансування фонду заробітної плати та плати за енергоносії, виручку від іншої реалізації. 
   
   2.2. Оподаткування єдиним податком зворотної тари. 
   
   Згідно з Порядком складання Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою, затвердженого наказом № 98, у рядку 4 Розрахунку відображається загальна сума коштів, отримана на поточний рахунок або (та) у касу суб’єкта малого підприємництва, з урахуванням коштів, отриманих від реалізації основних фондів. 
   
   Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податкі] ]>