Коли дебіторська заборгованість стає безнадійною
Хоча б раз, але кожен бухгалтер зіштовхується зі списанням безнадійної дебіторської заборгованості. А норми ПКУ доволі лаконічні щодо цього. Та й бухгалтерські правила списання на практиці викликають запитання. Отже, розгляньмо умови визнання в обліку дебіторської заборгованості безнадійною…
…у бухгалтерському обліку
Безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою сплив строк позовної давності (п. 4 П(С)БО 10). Отже, у бухобліку дебіторка може бути визнаною АБО після спливу строку позовної давності, АБО в разі впевненості про її неповернення. Тобто якщо виконується хоча б одна з таких умов. Про це наголошує й Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 22.02.2012 р. № К/9991/68409/11.
Розгляньмо кожну умову окремо.
Cтрок позовної давності
Насамперед нагадаємо, що загальний строк позовної давності — 3 роки (ст. 257 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ). Перебіг такої позовної давності може бути перерваний у разі позову до суду чи вчинення дебітором дій, що свідчать про визнання ним свого боргу (ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦКУ).
Впевненість щодо непогашення дебіторської заборгованості
Так, упевненим у непогашенні заборгованості можна бути за наявності інформації про ліквідацію боржника, визнання його банкрутом чи смерті фізособи-боржника. Не буде повернена заборгованість і в разі прощення боргу. Тобто слід бути цілком впевненим, що боржник уже остаточно не погасить заборгованості.
Однак, яка саме це дата: дата затвердження звіту ліквідатора, дата набрання чинності постановою (рішенням) суду, наявність постанови виконавчої служби про відсутність активів для погашення заборгованості чи дата внесення відомостей до ЄДР про ліквідацію боржника?Документами, що підтверджують неможливість повернення заборгованості можуть бути, зокрема:
- виписка з Єдиного державного реєстру чи довідка податкового органу про ліквідацію боржника;
- повідомлення ліквідаційної комісії (конкурсного управляючого) або рішення суду про відмову в задоволенні вимог зі стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства — боржника;
- акт судового виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника.
За наявності цих документів керівник приймає рішення про визнання заборгованості безнадійною та її списання — складається наказ про списання безнадійної дебіторської заборгованості. Цілком можливо, що на підставі таких документів юрист підприємства оформить свій звіт про визнання дебіторської заборгованості безнадійною. У будь-якому разі наявні документи надають право бухгалтеру на підставі бухгалтерської довідки списати безнадійну дебіторку.
Окремо варто зазначити, що така заборгованість може бути виявлена під час інвентаризації. За будь-яких обставин визнання дебіторської заборгованості безнадійною та її списання повинні відбуватися на підставі відповідного первинного документа. У такому випадку документами, на підставі яких її можна буде списати, будуть: Акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами (типової форми № инв-17, затвердженої наказом Держкомстату СРСР від 28.12.1989 р. № 241) і Протокол інвентаризаційної комісії (певна річ, затверджений керівником).
… у податковому обліку
У податкову обліку критерії визнання дебіторської заборгованості безнадійною дещо відрізняються від бухоблікових правил. Отже, у податковому обліку безнадійною є заборгованість, яка відповідає одній із таких ознак, визначених пп. 14.1.11 ПКУ. Розгляньмо кожну з них детальніше.
а) Заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
Умова безнадійності — сплив строку позовної давності, як бачимо, цілком співзвучна з бухобліковою. Як ми зазначали вище, загальний строк позовної давності — 3 роки (ст. 257 ЦКУ).
Типово сплив трьох років за дебіторською заборгованістю рахують із того моменту, коли підприємство повинно було:
- отримати товари (роботи, послуги) за перерахованим авансом, проте не отримало їх;
- одержати оплату за продані товари (роботи, послуги), але так її й не отримало.
Цивільним законодавством також передбачено, що позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін (про що складається окремий договір) (ч. 1 ст. 259 ЦКУ). До того ж передбачено випадки, коли такий строк може перерватися (ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦКУ).
Зверніть увагу
Додаткова угода до договору з боржником про визначення строку постачання товару поза межами строку позовної давності й акт звірки взаєморозрахунків, на думку низки судів, не є документами, на підставі яких може перерватися строк позовної давності (така можливість передбачена ч. 1 ст. 264 ЦКУ). Адже на підставі таких документів боржник не визнає себе зобов’язаною особою відносно до кредитора. Наголошує на цьому й Донецький апеляційний адмінсуд в ухвалі від 14.11.2012 р. у справі № 2а/0570/10779/2012.
Так, сплив строку позовної давності підтвердять документи, котрі надають можливість точно встановити дату виникнення дебіторської заборгованості й закінчення строку позовної давності. Такими документами можуть бути, наприклад: договір, рахунок на оплату, акт виконаних робіт, наданих послуг.
Важливо
У своїх роз’ясненнях податківці доволі часто зазначають, що закінчення строку позовної давності — іще не достатньо для визнання дебіторської заборгованості безнадійною в податковому обліку (див. листи ДФСУ від 17.12.2015 р. № 27022/6/99-99-19-02-02-15 та від 06.01.2016 р. № 153/6/99-99-19-02-02-15). Потрібно також, аби здійснювалися заходи щодо її стягнення. Тобто контролери вважають, що під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ, слід вважати заборгованість, за якою сплив строк позовної давності в разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків. Однак безпосередньо ПКУ такої вимоги не висуває. Закінчення строку позовної давності вже є підставою для списання дебіторки. А тому, на наш погляд, такі «уточнення» податківців не зовсім правомірні. Однак треба бути готовим в разі чого відстояти свою позицію перед контролерами.
б) Прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності в неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
Так, чинним законодавством України не передбачено ведення державним органом єдиного реєстру про померлих фізосіб і публічного оприлюднення такої інформації з метою використання її юридичними особами, які перебували в трудових або цивільно-правових відносинах із такою особою.
Інформація про смерть фізособи подається органом державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема до органу ДФС, лише для зняття таких осіб з обліку в Державному реєстрі фізосіб — платників податків. Про це зазначала ДФСУ ще у своєму листі від 10.11.2015 р. № 23958/6/99-99-17-02-01-15.
Так, інформацію щодо смерті боржника-фізособи підприємство може отримати від спадкоємців (за наявності таких), або від нотаріуса. У разі якщо фізособа-боржник лишила спадщину, то заборгованість може бути погашена спадкоємцями за її рахунок. Пояснімо.
Як відомо, до складу спадщини, як випливає зі ст.ст. 1216, 1218 ЦКУ, належать не лише права, а й обов’язки спадкодавця. Обов’язки спадкодавця — це договірні та недоговірні майнові зобов’язання, які в силу їх правової природи можуть бути успадковані, тобто не є невіддільно пов’язаними з особою їх попереднього носія-спадкодавця (ст. 1219 ЦКУ).
Так, за загальним порядком, передбаченим цивільним законодавством, у разі смерті боржника спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (ч. 1 ст. 1281 ЦКУ). У такому випадку кредитор має 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо ж кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом року від настання строку вимоги (ч. 3 ст. 1281 ЦКУ). У разі якщо свої вимоги кредитор не встиг пред’явити вчасно, то він позбавляється права вимоги.
Важливо
Із метою забезпечення інтересів кредиторів і запобігання випадкам ухилення спадкоємців від виконання цивільно-правових обов’язків, що виникли з боргових зобов’язань спадкодавця, ч. 1 ст. 1281 ЦКУ встановлює прямий обов’язок для спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини.
Своєю чергою, спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці в спадщині.
При цьому зауважте, що на спадкоємців поширюється відповідальність лише за основним боргом, а сплата неустойки (штрафа, пені) можлива лише у випадку, якщо вона була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.
Якщо жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, кредитори мають право висунути свої вимоги до виконавця заповіту чи до спадкоємного майна.
Зверніть увагу
Протягом строків, передбачених ч. 2 і 3 ст. 1281 ЦКУ, кредитори спадкодавця вправі лише заявити спадкоємцям або нотаріусу за місцем відкриття спадщини про свої претензії. Саме ж задоволення таких вимог відбувається вже після прийняття спадщини спадкоємцями та не раніше спливу 6-місячного строку з дня відкриття спадщини чи одержання ними свідоцтва про право на спадщину.
Отже, свої вимоги як кредитора підприємству доцільно заявити нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Вимоги мають бути заявлені в письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. При цьому кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов’язаний надати документи, що підтверджують його вимоги (такі вимоги передбачені Методичними рекомендаціями щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схваленими рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Мін’юсті України від 29.01.2009 р.).
Для цілей податкового обліку для визнання заборгованості фізособи безнадійною потрібно, аби в неї було відсутнє спадкове майно, на яке може бути звернено стягнення. Як дізнатися про це? Таку інформацію можуть надати безпосередньо родичі померлого. Однак для підтвердження цього факту, на наш погляд, доцільно буде звернутися до нотаріуса для з’ясування, чи відкрита спадкова справа по померлій фізособі-боржнику, чи ні. Звертатися доцільно після спливу 6-ти місяців із дати смерті, адже саме протягом цього періоду спадкоємці повинні були заявити про своє право на отримання спадку. Аби нотаріус зміг з’ясувати цю інформацію, не завадить мати із собою копію свідоцтва про смерть. Якщо спадкового майна немає, то нотаріус зможе видати витяг про те, що спадкова справа по цій фізособі не відкривалася. Такий витяг і буде прямим підтвердженням визнання дебіторської заборгованості безнадійною.
в) Прострочена заборгованість осіб, які в судовому порядку визнані безвісти відсутніми, оголошені померлими;
Фізособа може бути визнана судом безвісти відсутньою, якщо протягом року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ч. 1 ст. 43 ЦКУ). Порядок визнання фізичної особи безвісти відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Фізособа може бути оголошена судом померлою, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 3-х років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом 6-ти місяців, а за можливості вважати фізособу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру — протягом 1 місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру (ч. 1 ст. 46 ЦКУ). Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. При цьому загальний порядок оголошення фізособи померлою встановлюється ЦПКУ.
Отже, якщо ми говоримо про ситуацію, коли боржником виступає фізособа, яка всудовому порядку визнана безвісти відсутньою чи оголошеною померлою, то факт визнання заборгованості безнадійною доречно оформити наказом по підприємству. При цьому підставою того, що боржник-фізособа визнана безвісти відсутньою чи оголошеною померлою є відповідне рішення суду.
г) Заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних із таким кредитором, й осіб, які перебувають (перебували) із таким кредитором у трудових відносинах;
У цій ситуації податківці однозначні — якщо простили борг звичайній фізособі, таку заборгованість можна визнати безнадійною в податковому обліку та її списання відображатиметься за загальними правилами.
Інша ситуація, якщо такий боржник-фізособа — пов’язана особа або найманий працівник (що працює зараз або працював раніше на підприємстві кредитора).
Хто такі пов’язані особи — визначає пп. 14.1.159 ПКУ.
Нагадаємо
Пов’язані особи — юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови чи економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють (пп. 14.1.159 ПКУ).
Зокрема, при встановленні пов’язаності осіб ураховуються критерії, визначені пп. 14.1.159 ПКУ. Так, для фізособи й юрособи вони такі:
- фізособа безпосередньо й/чи опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юрособи в розмірі 20 відсотків і більше;
- фізособа має право призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган такої юрособи чи призначати (обирати) не менш як 50 відсотків складу її колегіального виконавчого органу чи наглядової ради;
- фізособа здійснює повноваження одноособового виконавчого органу в такій юрособі;
- фізособа має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юрособи чи на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу чи наглядової ради;
- сума всіх кредитів (позик), ПФД від фізособи, наданих юрособі, та/або будь-яких кредитів (позик), ПФД від інших фізосіб, наданих юрособі, які надаються під гарантії цієї фізособи, перевищують суму власного капіталу більш ніж у 3,5 раза (для фінансових установ і компаній, що провадять винятково лізингову діяльність, — більш ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), ПФД і власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).
Що передбачає заборона визначати дебіторську заборгованість безнадійною в разі прощення боргу пов’язаній особі (фізособі) або найманому працівнику? Річ у тім, що в цій ситуації в бухобліку заборгованість списується (є впевненість про її непогашення), а у податковому обліку вона взагалі не є безнадійною. А тому починає працювати пп. 139.2.1 ПКУ, згідно з яким фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, котра не відповідає ознакам із пп. 14.1.11 ПКУ, понад суму резерву сумнівних боргів. Звісно, таке коригування потрібно буде провести, якщо підприємство застосовує різниці згідно з р. ІІ ПКУ (дохід понад 20 млн грн або за власним бажанням). У разі ж якщо різниці не застосовуються (про що є відмітка в декларації), то, відповідно, коригувати нічого не потрібно буде. Навіть незважаючи на те, що така заборгованість у розумінні ПКУ не є безнадійною.
ґ) Прострочена понад 180 днів заборгованість:
- юрособи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження в справі про банкрутство;
За загальним правилом, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше 300 мінімальних розмірів зарплати (із 01.05.2016 р. — 435000 грн), які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку (ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ, далі — Закон № 2343).
Нагадаємо
Безспірні вимоги кредиторів — грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів із рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) й інші фінансові санкції (ч. 3 ст. 10 Закону № 2343).
Отже, для визначення безнадійною, яка відповідає цій ознаці, заборгованості юридичної особи, строк прострочення якої становить понад 180 днів, слід забезпечити дотримання одночасно таких вимог:
1) безспірність вимог відповідає вимогам Закону № 2343 (тобто є судове рішення про визнання вимог кредитора та постанова про відкриття виконавчого провадження);
2) розмір таких вимог не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження в справі про банкрутство (із 01.05.2016 р. — 435000 грн);
3) відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення.
До того ж податківці зазначають, що для визначення розміру сукупних вимог може враховуватися сума заборгованості боржника за всіма договорами з таким боржником (див. лист ДФСУ від 17.12.2015 р. № 27022/6/99-99-19-02-02-15).
- фізичних осіб, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
Ідеться про заборгованість, сума якої менш ніж 50 % мінзарплати на 1 січня (у 2016 році — 689 грн). Наголошують на цьому й податківці у своєму листі від 17.12.2015 р. № 27022/6/99-99-19-02-02-15:
«Гранична межа заборгованості для фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб — підприємців — у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб), яка підпадає під ознаку, визначену пп. «ґ» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, не перевищує половини показника мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2015 році складає 609 гривень)».
У разі якщо сума простроченої понад 180 днів заборгованості фізосіб перевищує встановлений розмір (50 відсотків однієї мінзарплати (у розрахунку на рік)), то сума такого перевищення не розглядається як безнадійна заборгованість згідно з пп. «ґ» пп. 14.1.11 ПКУ. Такого же висновку дійшли й податківці у своєму листі від 12.03.2016 р. № 5382/6/99-99-19-02-02-15.
д) Актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією;
У цій ситуації говоримо про конкретний випадок — заборгованість за корпоративними правами чи не борговими цінними паперами.
Як бачимо, керуючись вимогами пп. «д» п. 14.1.11 ПКУ, НЕ можна визнати безнадійною заборгованість збанкрутілого та/або ліквідованого емітента боргових цінних паперів. Зокрема, боргові цінні папери — це цінні папери, що посвідчують відносини позики й передбачають зобов’язання емітента чи особи, котра видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари чи надати послуги відповідно до зобов’язання. До боргових цінних паперів відносяться: облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, облігації міжнародних фінансових організацій, облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (пп. 2 п. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV).
Усі ж інші зобов’язання збанкрутілих та/або ліквідованих юридичних осіб за цінними папери, відмінними від боргових цінних паперів, потрапляють під поняття безнадійної заборгованості.
Довідково
Корпоративні права — права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації й активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (14.1.90 ПКУ).
е) Сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
Ця норма стосується операторів, які провадять діяльність із випуску та проведення лотерей.
Довідково
Лотерея — масова гра незалежно від її назви, умовами проведення якої передбачається розіграш призового (виграшного) фонду між її гравцями, приз (виграш) у якій має випадковий характер і територія проведення якої не обмежується одним приміщенням (будівлею). Діяльність із проведення лотерей регулюється спеціальним законом. Не вважаються лотереєю ігри, що проводяться на безоплатних засадах юридичними особами та фізичними особами — підприємцями і мають на меті рекламування їх товару (платної послуги), сприяння їх продажу (наданню) за умови, що організатори цих ігор витрачають на їх проведення свій прибуток (дохід) (пп. 14.1.101 ПКУ).
є) Прострочена заборгованість фізичної чи юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
Ця ознака дебіторської заборгованості «перекочувала» іще зі старої редакції ПКУ, що діяла до 01.01.2015 р. І про те, що для визнання в податковому обліку дебіторки безнадійною кредитор повинен вжити для початку заходів щодо її стягнення — податківці говорили вже давно.
Тож про які «заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, які не призвели до її стягнення» ідеться?
Передусім зауважимо, що заборгованість може бути погашена як в досудовому порядку, так і через суд. Тобто говорячи про заходи щодо стягнення заборгованості, варто розуміти такі:
- підприємство-кредитор після прострочення дати виконання зобов’язань надсилало претензію боржнику. Тобто були вжиті заходи досудового врегулювання. Відтак за потреби відшкодування збитків або застосування інших санкцій підприємство, чиї права чи законні інтереси порушено, із метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією (ч. 2 ст. 222 ГКУ). Зазвичай претензія розглядається в місячний строк із дня її одержання. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов’язаний задовольнити (ч. 6 ст. 222 ГКУ).
Розгляньмо на прикладі, як може виглядати така претензію (див. зразок 3).
Приклад
Між ТОВ «Заявник» і ТОВ «Боржник» було укладено договір на поставку продукції від 01.06.2016 р. № 26-14. На виконання умов договору ТОВ «Заявник» поставило ТОВ «Боржник» продукцію в асортименті, кількості й по цінах, зазначених у замовленні. Продукція була відвантажена 15 липня 2016 року, однак оплата за поставлену продукцію не надійшла. Станом на 14.10.2016 р. ТОВ «Заявник» вирішило направити письмову претензію про повернення суми боргу.
- продавець звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Слід зазначити, що чинне законодавство не забороняє відразу звертатися до суду, тобто без пред’явлення боржнику претензії. Проте, як свідчить практика розгляду таких справ, у разі прийняття рішення суд бере до уваги порядок досудового врегулювання спорів. А тому пред’явлення боржнику претензії зайвим не буде. Відтак суд може прийняти рішення про стягнення заборгованості з боржника. Окрім того, позитивне рішення суду ще й є підтвердженням правомірності вимог підприємства-кредитора, а також заявленої до погашення суми боргу.
- боржник добровільно не погасив заборгованість за рішенням суду, а тому кредитор звернувся до виконавчої служби для стягнення такої суми боргу. Так, стягнення боргу з боржника відбуватиметься за процедурою, окресленою Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV, далі — Закон про виконавче провадження).
Так, державний виконавець протягом 3-х робочих днів із дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові вказується про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 7-ми днів із моменту винесення постанови. При цьому зазначається, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням із боржника виконавчого збору й витрат, пов’язаних з організацією й проведенням виконавчих дій, передбачених Законом про виконавче провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно й кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2 ст. 25 Закону про виконавче провадження).
У разі стягнення заборгованості в обліку відображається її погашення. Якщо ж майна боржника недостатньо для погашення боргу, орган державної виконавчої служби України видає постанову про призупинення виконавчого провадження у зв’язку з недостатністю коштів і повернення виконавчого документа.
Конкретно ця ознака заборгованості для визнання її безнадійною говорить саме про заходи примусового стягнення заборгованості. На цьому наголошують і контролери в листі від 18.02.2016 р. № 3617/6/99-99-19-02-02-15.
Тобто в разі недостатності майна боржника — фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання заборгованості безнадійною згідно з пп. «є» пп. 14.1.11 ПКУ можливе за умови, що дії з розшуку зареєстрованого за боржником майна виявилися безрезультатними, а інше майно в боржника — відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа в порядку й на умовах, визначених Законом про виконавче провадження (див. лист ДФСУ від 15.06.2016 р. № 13363/6/99-99-15-02-02-15).
ж) Заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
Як відомо, засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а також торговельних і портових звичаїв, прийнятих в Україні за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб віднесено до повноважень ТПП (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, далі — Закон № 671/97).
ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7-ми днів із дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1 ст. 141 Закон № 671/97).
Нагадаємо
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні й невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими й іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 141 Закон № 671/97).
Заява про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) подається до ТПП за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням — довіреною особою. Форма заяви наведена в додатках до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. № 44(5) (далі — Регламент № 44(5)).
У заяві, зокрема, указуються:
- які саме зобов’язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані в установлений срок унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
- форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) із посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення й строк дії, які, на думку заявника, унеможливили виконання цих зобов’язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом строк;
- інші відповідні відомості.
Окрім того, у заяві зазначаються також телефонні номери для зв’язку, електронна адреса, спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур’єрською чи звичайною поштою тощо) (пп. 6.3.1 Регламенту № 44(5)).
При цьому встановлення форс-мажорних обставин здійснюється в кожному окремому випадку індивідуально щодо окремого зобов’язання.
Водночас ТПП у власних роз’ясненнях зауважує: форс-мажором не визнається, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів (див. лист ТПП України від 24.02.2016 р. № 1473/05.0-5).
з) Заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами в установленому законом порядку чи припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією;
За загальним правилом, якщо ж майна боржника недостатньо для погашення заборгованості, то кредитор може звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Таке право кредитора визначене Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ.
Так, лише сам факт оголошення юридичної особи банкрутом у встановленому законом порядку є необхідною ознакою безнадійності заборгованості. Тобто з моменту винесення господарським судом постанови про визнання юридичної особи банкрутом заборгованість останньої є безнадійною. Наголошує на цьому, зокрема, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у своїй ухвалі від 13.08.2014 р. у справі № 804/7722/13-а.
Якщо йдеться про ліквідацію юрособи, то датою визнання заборгованості безнадійною, на нашу думку, буде дата внесення даних до ЄДР про припинення такої юрособи. Адже юридична особа вважається припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV).
Ірина ЛІТВІНЧУК