Казка про те, як Міндоходів питав у Мінекології, скільки платити екоподатку
Жили-були в одній файній країні Державна податкова служба й Мінекології. Жили не тужили, аж поки податківці з метою покращення добробуту в державі не натрапили в Податковому кодексі України на одну цікаву норму.
Норма ця про те, що екологію треба берегти, а хто її не береже на своїх сміттєзвалищах — має за це заплатити в потрійному розмірі екоподатку (п. 246.4 ПКУ). І побачивши таку дивну норму, податківці не повірили викарбуваному тексту. І вирішили, що Міністерство, яке «доглядає екологію», має знати, як платити такий специфічний екоподаток краще, ніж будь-хто. І направили до них листа «з проханням підтвердити або спростувати позицію ДПС України, що в разі відсутності в місцях видалення відходів систем захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, при визначенні податкових зобов’язань з екологічного податку повинні застосовуватися ставки податку, збільшені втричі».
Міністерство ж із відповіддю довго не барилося й відписало: «що місця захоронення побутових відходів (сміттєзвалища), які не обладнані системами захисту ґрунтових вод, знешкодження фільтрату, вилучення та утилізації біогазу, не можуть забезпечити повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів».
А й правда, погано, коли забруднюють екологію… І податкове законодавство в компетенції Мінекології навряд чи знаходиться. Та якщо воно каже, що забруднення екології без систем захисту та фільтрів буде, то й ставку цілком обґрунтовано податківці захочуть бачити потрійну згідно з ПКУ.
Лист Міністерства доходів і зборів України «Про застосування ставок екологічного податку» від 16.04.2013 р. № 1349/7/99-99-15-04-01-17
За матеріалами: «Інтерактивна бухгалтерія»