Інформація про кінцевого бенефіціарного власника: хто та як її розкриває
З метою підвищення ефективності боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, та унеможливлення фінансування тероризму на юросіб покладено новий обов’язок. А саме — розкривати інформацію про свого кінцевого бенефіціарного власника. Вказаний обов’язок для юросіб запровадив Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів” від 14.10.14р. № 1701-VІІ (далі — Закон № 1701). Розповімо детальніше.
Хто подає інформацію
Господарський кодекс України (ст. 64¹) проголошує: підприємства зобов’язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Поза тим, інформацію про нього потрібно регулярно оновлювати й зберігати, а також надавати її держреєстратору.
Проте для державних та комунальних підприємств зроблено виняток. Тобто вони не повідомлятимуть держреєстратору про свого кінцевого бенефіціарного власника.
Отже, прописаний обов’язок поширюється саме на підприємства. Тобто установи та організації (наприклад, громадські об’єднання благодійні організації, політичні партії, творчі спілки та їхні територіальні осередки, адвокатські об’єднання, торгово-промислові палати, держоргани, органи місцевого самоврядування та їхні асоціації) такої інформації не розкривають.
Озвучені новації запроваджено з 25.11.14 р Тож, із цієї дати під час заснування будь-яких підприємств (окрім державних та комунальних) потрібно розкривати інформацію про кінцевого вигодоодержувача.
Однак діючих юросіб, тобто зареєстрованих до 25.11.14 р., не омине обов’язок розкрити свого кінцевого власника. А на виконання цього обов’язку таким підприємствам відведено шість місяців із дня набрання чинності Законом № 1701 (п. 2 його Прикінцевих і перехідних положень).
Підприємства, засновані до 25.11.14 р. (окрім державних та комунальних), зобов’я зані до 25.05.15 р. включно повідомити держреєстратору про своїх кінцевих бенефіціарних власників.
Тепер з’ясуємо, кого називають кінцевим бенефіціарним власником (контролером).
Для цього зазирнемо до п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України ” Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” від 14.10.14 р. № 1702-У1І (далі — Закон № 1702).
Кінцевим бенефіціарним власником вважають фізособу, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або госпдіяль- ність юрособи безпосередньо або через інших осіб. Це здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їхньою значною часткою1, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також учинення правочинів, які надають можливість визначати умови госпдіяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління. Також до них належать особи, які мають можливість здійснювати такий вплив завдяки прямому або опосередкованому (тобто через іншу фіз- або юрособу) володінню однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фіз- та/або юрособами часткою в юрособі в розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юрособі.
Водночас кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25% чи більше статутного капіталу або прав голосу в юрособі, але виступає агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або тільки посередником щодо такого права.
Отже, якщо засновник підприємства — інша юрособа, таке підприємство має повідомити держреєстратора про фізособу — кінцевого бенефіціарного власника, яка стоїть за юро- собою — засновником підприємства. До речі ланцюжок може складатися як із двох, так і більше ланок.
Коли засновники підприємства лише фізособи, вважаємо, повідомити однаково доцільно, аби повністю усунути ризики покарання за неподання такої інформації.
Як повідомити про кінцевого власника
Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — ЄДР) тепер містить ще й інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юр- особи, у т.ч. кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник — юрособа (абз. 9ч. 2 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців” від 15.05.03 р. № 755-ІV далі — Закон про держреєстрацію). Тому підприємства повинні повідомляти саме держреєстратора.
Кінцевого бенефіціарного власника ідентифікуватимуть такі відомості: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).
Укрдержреєстр роз’яснив: для внесення інформації про кінцевих бенефіціарних власників у ЄДР потрібно подати реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців за ф. № 4.
Форму цієї реєстраційної картки затверджено наказом Мін’юсту України від 14.10.11 р. № 3178/5 (у редакції від 10.04.15 р. № 529/5).
У цій формі зазначають лише відомості, які змінилися. Тобто заповнюють першу сторінку ф. № 4, де ідентифікують юрособу, що вносить зміни в ЄДР (у р. І), та обирають вид таких змін (ставлять відмітку в р. II). Дотичними до нашого випадку є “Зміна кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юрособи. у т.ч. кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник — юрособа” та “Зміна відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юрособи, у т.ч. кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник — юрособа”. Тут виникає дилема, оскільки інформацію про кінцевих власників вносять уперше. Хоча деякі держреєстратори радять обрати перший вид змін (про зміну кінцевих бенефіціарів). Аби уникнути непорозумінь, краще дізнатися про вибір цього розділу безпосередньо у свого держреєстратора.
Далі потрібно заповнити стор. 4 реєстраційної картки ф. № 4. Саме тут зазначають відомості про кінцевих бенефіціарних власників. Якщо їх понад один — заповнюють відповідну кількість аркушів цієї сторінки реєстраційної картки ф. № 4.
Заповнену та підписану реєстраційну картку подають держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи особисто або надсилають поштовим відправленням з описом вкладення. В останньому випадку справжність підпису заявника на реєстраційній картці засвідчують нотаріально (ч. 2 ст. 8 Закону про держреєстрацію).
Нагадаємо: реєстраційні картки заповнюють українською мовою машинодруком або від руки друкованими літерами.
Відповідальність за неповідомлення
Загроза адмінвідповідальності сприяє вчасному та сумлінному поданню юрособою держреєстратору інформації про її вигодоодержувача (вигодоодержувачів) — ч. 5 ст. 166¹¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення далі — КпАП).
Зокрема, за ігнорування цього обов’язку на керівника юрособи або на особу, уповноважену діяти від імені юрособи (виконавчого органу), накладуть адмінштраф. Його розмір відчутний — від 5100 до 8500 грн.
Протоколи про такі адмінправопорушення вправі складати уповноважені посадовці суб’єктів державного фінмоніторингу (п. 1 ч. 1 ст. 255 КпАП). А розглядати справи та накладати стягнення буде суд (ч. 1 ст. 221 КпАП).
Зауважимо: держреєстратор не перевірятиме достовірність даних, наведених у ф. № 4. Адже Закон про держреєстрацію не містить вимог щодо подання держреєстратору будь-яких підтвердних документів. Проте не радимо випробовувати долю, адже особи, винні у внесенні до документів, які подаються держреєстратору, завідомо неправдивих відомостей, які підлягають внесенню до ЄДР, несуть відповідальність, установлену законом (ч. 4 ст. 53 Закону про держреєстрацію).