Додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей

Вересень 23, 2014 7 By admin

Чинне законодавство передбачає надання працівникам, які мають дітей, додаткової соціальної відпустки. Хто може претендувати на таку відпустку, про її тривалість та особливості надання розповімо в статті

Кому надається відпустка на дітей

Додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей (далі — відпустка на дітей), надають особам, указаним у ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), ст.ст. 1821 та 1861 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Звісно, будь-яка особа, що претендує на таку відпустку, повинна надати документи, котрі підтверджують право на неї. Передусім це копія свідоцтва про народження дитини (дітей), яке надають у будь-якому разі. Але цим документом перелік не обмежується. Наведемо таку інформацію в табличній формі.

Таблиця
Особи, які мають право піти у відпустку на дітей
Категорія осіб
Підтвердні документи (додатково до копії Свідоцтва про
народження дитини)
Пояснення
1. Жінка, яка працює та:
Х
Х
має двох або більше дітей віком до 15
років
Для
жінки, котра має право на відпустку як мати двох дітей до
15 років, останнім календарним роком, за який надають таку відпустку, є рік,
у якому старша дитина досягає 15 років
має дитину-інваліда
копія Посвідчення про інвалідність дитини
Дитиною є особа віком до 18 років (повноліття),
якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав
повнолітньої раніше (ст. 1 Закону України
«Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р.
 № 2402-ІІІ).
 яка усиновила дитину
копія рішення суду про усиновлення чи
копія свідоцтва про усиновлення дитини
Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім’ю
особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про
всиновлення (ст.ст. 207, 225 Сімейного кодексу України, далі —СКУ)
є одинокою матір’ю, яка:
Х
Х
— не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про
народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька
зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
довідка РАЦСу про підстави внесення до
книги реєстрації народжень відомостей про батька дитини
Одинока мати — жінка, яка не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про
народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька
зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує та утримує дитину
сама
 (п. 9
постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від
06.11.1992 р. № 9). Утім
Мінпраці, посилаючись на п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки,
наголошує: факт утримання дитини жінкою для надання відпустки на дітей
значення не має
 (див. листи
від 14.04.2008 р.№ 235/0/15-08/13,
від 04.10.2010 р.№ 306/13/116-10).
До
того ж зверніть увагу: жінка, якамає дітей від особи, з якою
вона не перебувала й не перебуває в зареєстрованому шлюбі
,
але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає та виховує дітей,
права на одержання відпустки на дітей як одинока мати не має (див. лист Мінпраці від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13)
— є вдовою;
— копія свідоцтва про шлюб;
— копія свідоцтва про смерть чоловіка
— виховує дитину без батька
(у т.ч. розлучена жінка, яка сама виховує дитину, незважаючи на факт
отримання аліментів, якщо батько не проживає разом з дитиною та відсутні інші
докази його участі у вихованні дитини, а також якщо жінка вийшла заміж, але
її дитина новим чоловіком не всиновлена)
— копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
— довідка з ЖЕКу про склад сім’ї;
— документ, який підтверджує те, що
батько не бере участі у вихованні дитини, зокрема: ухвала суду або постанова
слідчого про розшук відповідача в справі за позовом про стягнення аліментів,
рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів
опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини
тощо;
— довідка з РАЦСу про те, що новий
чоловік не всиновлював дитину (для випадку, коли жінка вийшла заміж, але її
дитину новий чоловік не всиновлював)
2. Батько, який виховує дитину без матері:
— у разі тривалого перебування матері в
лікувальному закладі;
— коли він не перебуває в шлюбі й у
свідоцтві про народження дитини записаний як її батько;
— удівець;
— розлучнений та виховує дитину без
матері
Ті ж самі документи, що й у випадку з
одинокою матір’ю залежно від обставин, за яких батько самостійно виховує
дитину.
У разі тривалого лікування матері —
копія лікарняного чи довідки про знаходження на стаціонарному лікуванні
Відпустку надають за тих же умов і
обмежень, які стосуються одинокої матері
3. Особа, яка взяла дитину під опіку чи
піклування
рішення суду чи органів опіки та
піклування або копія посвідчення про призначення особи опікуном
(піклувальником)
Опікун
має право на відпустку до досягнення дитиною 14 років, а піклувальник —
18 років, адже ст. 1861 КЗпП поширює гарантії, установлені
ст. 1821 КЗпП, і на
піклувальників
4. Одному із прийомних батьків*
— договір про влаштування дітей до
прийомної сім’ї;
— довідка з роботи іншого з подружжя про
те, що він не користується правом на таку відпустку
Прийомна сім’я — сім’я, яка добровільно взяла на виховання та спільне
проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування. Прийомні батьки — подружжя або особа, яка
не перебуває в шлюбі, котрі взяли для спільного проживання та виховання
дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (ст.ст. 2561,
2562 СКУ)

* Увага! Право піти у відпустку на дітей для прийомних батьків з’явилося лише із 2010 року.

Тривалість відпустки на дітей

Додаткова соціальна відпустка надається тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днівНаприклад, якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, вона має право на відпустку тривалістю 17 календарних днів, тобто за двома підставами:як одинока мати та як жінка, що виховує двох дітей віком до 15 років.

Відпустка такої тривалості надається, починаючи із 2010 року. Протягом 2003–2009 рр. відпустку надавали тривалістю 7 і 14 календарних днів відповідно. З 1997 року по 2003 рік її тривалість становила 5 календарних днів незалежно від кількості підстав. Отже, слід урахувати зазначений порядок змін при наданні відпусток за попередні роки чи виплати грошової компенсації в разі звільнення. Чому, пояснимо згодом. Адже тривалість відпустки за минулі роки визначають виходячи з норм, які дія­ли в той період.

Особливості надання відпустки на дітей

Залежність відпустки на дітей від тривалості інших відпусток. Додаткова соціальна відпустка надається понад щорічні відпустки. Скажімо, якщо педагогічному працівнику надається щорічна основна відпустка тривалістю 56 календарних днів (див. довідник «Щорічні основні відпустки»), і при цьому вона має право на додаткову соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів як мати двох дітей віком до 15 років, жінка загалом отримає 66 календарних днів відпустки. За таких обставин обмеження щодо загальної тривалості відпустки, передбачені ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки, не діють, адже в цій нормі йдеться про щорічні відпустки, до яких відпустка на дітей не належить.

Зверніть увагу!

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки, відпустки на дітей надають понад щорічні відпустки, передбачені ст.ст. 6, 7 і 8 згаданого Закону, а також понад щорічні відпустки, установлені іншими законами та нормативно-правовими актами.

Коли можна скористатися відпусткою. Відпустка на дітей є соціальною відпусткою, та її надають за календарний рік, а не робочий, як у випадку зі щорічними відпустками. Звідси — два важливі висновки.

По-перше, працівник не втрачає права піти у відпустку на дітей, не використану протягом календарного року. Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку (див. також лист Мінпраці від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10). Тож така відпустка накопичується, допоки не буде використана (навіть якщо на дату її використання працівник втратить право на неї) або поки працівник не звільниться, отримавши грошову компенсацію за неї. Саме тому важливо чітко знати тривалість відпусток за минулі роки.

По-друге, відпустку на дітей надають повної тривалості в будь-який час протягом рокунезалежно від відпрацьованого в цьому році часу та від дати народження дитини (отримання/втрати відповідного статусу). Такої ж позиції свого часу дотримувалося Мінпраці в листі від 20.10.2009 р. № 292/13/116-09, не змінилася вона й за часів Мінсоцполітики — див. лист від 20.09.2013 р. № 807/13/155-13). Наприклад, якщо в жінки двоє дітей, і на цій підставі вона має право на соціальну відпустку, а в січні 2014 року одній дитині виповнилося 15 років, то за 2014 рік вона може отримати відпустку на дітей повної тривалості. Те саме, якщо друга дитина народиться хоч 31 грудня 2014 року, а першій іще не виповниться 15 років — за 2014 рік можна буде скористатися відпусткою на дітей повної тривалості.

Зверніть увагу!

За наявності відповідних підстав (див. таблицю) і підтвердних документів відпустку на дітей можна взяти в перший рік роботи ще до відпрацювання шести місяців. Але якщо працівник протягом поточного року вже скористався відпусткою за попереднім місцем роботи (отримав за неї компенсацію), новий роботодавець у цьому році відпустку не надає.

Якщо жінка цілий рік пробула в іншій соціальній відпустці — у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за ці роки їй відпустку на дітей не надають, оскільки в ст. 19 Закону про відпустки зазначено про жінок, які працюють (див. п. 1 у категоріях осіб наведеної вище таблиці). Але це обмеження автоматично знімається, якщо протягом календарного року відпрацьовано бодай один день.

Перенесення відпустки. Таку відпустку переносять на інший період або подовжують у порядку, визначеному ст. 11 Закону про відпустки (ч. 7 ст. 20 Закону про відпустки). Зокрема, якщо тимчасова непрацездатність працівника настала під час його перебування в соціальній відпустці згідно зі ст. 19 Закону про відпустки, ця відпустка має бути подовжена на кількість календарних днів хвороби чи перенесена на інший період.

Поділ відпустки. На думку Мінсоцполітики, викладену в листі від 05.07.2013 р. № 290/13/116-13, норма щодо поділу щорічної відпустки не поширюється на соціальну додаткову відпустку. Адже її надають за календарний, а не за відпрацьований рік. Проте якщо працівник має право на соціальну відпустку за двома підставами (тривалістю 17 календарних днів), він може використати зазначену відпустку, скажімо, спочатку за однією підставою (тривалістю 10 календарних днів), а через деякий час — за іншою (тривалістю 7 календарних днів). Такою наразі є позиція Мінсоцполітики.

Компенсація за невикористану відпустку. Оскільки відпустка на дітей не належить до щорічних відпусток, на неї не поширюється право на заміну відпустки виплатою компенсації, передбачене ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки, грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки на дітей виплачують лише в разі звільнення працівника.

Олена ТКАЧЕНКО,

провідний бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»