Чому банки почали надсилати клієнтам “листи щастя”

Лютий 10, 2017 0 By admin

Чому увага банків до “підозрілих” трансакцій стала такою прискіпливою і ретельною у 2016 році і що робити, якщо в поле цієї уваги потрапили ви

Підвищена увага банків до транзакцій своїх клієнтів у 2016 році зумовлена перш за все вимогами Угоди про асоціацію з ЄС та зобов”язаннями України перед МВФ щодо боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму.

Сам Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” діє з 2014 року. Він спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки та формування аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов”язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

У 2015 році правління Національного банку України затвердило Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, яке розроблене з метою запобігання використанню банківської системи для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Закон визначає операції, які підлягають обов”язковому і внутрішньому фінансовому моніторингу. Обов”язковий фінансовий моніторинг передбачає сукупність заходів з ідентифікації і верифікації клієнтів та ведення обліку їхніх операцій, звітуванню про них, внутрішній — проведення оцінки ризиків, отримання інформації про осіб та трансакції, які викликають підозру.

Операція підлягає обов”язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (якщо в іноземній валюті, то еквівалентну 150 000 гривень).

При цьому, зазначена операція повинна мати одну або більше ознак, передбачених Законом, як-то:

  • переказ коштів на анонімний рахунок за кордон і надходження коштів з анонімного рахунка з-за кордону,
  • зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи — підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи — підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації,
  • перерахування або отримання коштів неприбутковою організацією тощо.

Всього таких ознак 18, всі вони перелічені у статті 15 Закону.

Своєю чергою, закон дає досить багато дискреційних повноважень банкам, наділяючи їх функціями внутрішнього фінансового моніторингу. Зокрема, операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо у банку виникають підозри, які ґрунтуються, зокрема:

  • на критеріях ризиків, визначених самостійно банком,
  • на встановленні за результатами проведеного аналізу фактів невідповідності операції фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта,
  • на типологічних дослідженнях у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, підготовлених та оприлюднених спеціально уповноваженим органом.

Таким чином, внутрішньому фінансовому моніторингу можуть підлягати трансакції на будь-яку, навіть меншу за 150 000 гривень суму, якщо вони викликатимуть підозру у банку.

Отже, під поле зору фінансового моніторингу можуть потрапити всі операції, які відповідатимуть критеріям ризику, самостійно визначеним банком чи іншим суб”єктом фінансового моніторингу.

Положення встановлює, що банк у разі виявлення операції, яка підлягає фінансовому моніторингу, має право витребувати додаткові документи і відомості, що стосуються цієї операції, з обов’язковою фіксацією дати отримання документів і відомостей. Варто звернути увагу на те, що банк може витребовувати такі документи і відомості не пізніше двох місяців з дня проведення такої операції.

Якщо особу повідомлено, що трансакції, учасником яких вона є, підлягають фінансовому моніторингу, та що така особа повинна надати певні відомості та документи, необхідно впевнитися, що суб”єкт моніторингу діє відповідно до Закону і Положення та не перевищує надані йому повноваження. Зокрема, потрібно з”ясувати, яка саме операція підлягає моніторингу, якщо це операція на суму більшу, ніж 150 000 гривень, то які з вісімнадцяти ознак, передбачених статтею 15 Закону, їй властиві.

Якщо ця операція як об”єкт внутрішнього фінансового моніторингу містить критерії ризику, визначені самостійно банком, чи, на думку банку, не відповідає фінансовому стану або змісту діяльності клієнта, варто встановити, що це за критерії, та/чи довести безпідставність підозр щодо невідповідності операції фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта.

Банк має право зупинити здійснення “підозрілих операцій”, які підлягають фінансовому моніторингу, на два робочих дні з дня зупинення (включно). Державна служба фінансового моніторингу України може прийняти рішення про подальше зупинення операцій на рахунку клієнта на строк до п”яти робочих днів. Саме протягом строку подальшого зупинення проводиться аналітична робота, збирається необхідна додаткова інформація. Якщо за результатами перевірки ознаки відмивання коштів, фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, не підтверджуються, Фінмоніторинг скасовує своє рішення про зупинення фінансових операцій та повідомляє про це банк.

У разі, якщо підозри мотивовані, зупинення фінансових операцій продовжується на загальний строк не більше 30 днів, а узагальнений матеріал щодо операції передається у правоохоронні органи для подальшого дослідження.

Таким чином, у поле зору фінансового моніторингу можуть потрапити абсолютно різні за змістом трансакції, оскільки законодавство наділяє суб”єктів моніторингу практично необмеженими повноваженням щодо виявлення таких трансакцій. За таких обставин, потрібно виявити причину такої підозри і спростувати сумніви банку щодо “ризикованості” операції, опираючись на Закон та положення НБУ, які хоч і надають певну свободу у трактуванні фінустановам, проте встановлюють межі, у яких вони повинні діяти.

У будь-якому разі, варто пам”ятати, що Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” перш за все, як зазначено у його преамбулі, спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, а отже, будь-якій дії суб”єктів фінансового моніторингу повинні вчинятися з огляду на таку ціль Закону та не бути позбавлені здорового глузду.

Тетяна Бережна, старший юрист ЮФ “Василь Кісіль і Партнери”